Російська мова і московська церква – інструменти агресії «русского мира» в Україні

 09-08-2018 19:09 

Нелюдський експеримент над поневоленими народами, котрий затягнувся в СРСР на цілих 70 років, став причиною денаціоналізації частини населення України, що відбилося трагічним чином через десятиліття під час анексії Росією українського Криму і третини Донбасу.

Виведена штучно Москвою шляхом антиселекції і мутацій подоба «радянської людини», в принципі не могла зрозуміти, навіщо комусь свобода і що це таке взагалі.

Для раба комуністичної системи поняття його «свободи» асоціювалося з гнилою ковбасою і кількістю юшки в «кориті», яку совітська система милостиво надавала йому в обмін на лояльність і мовчазне схвалення злочинів проти свого народу.


Такого схвалення можна було домогтися тільки після тотального знищення мільйонів незгодних із терористичними методами більшовиків (завдяки чому вдалося досягнути «одноманіття» мислення), голодоморів і тотального «промивання» мізків тим, хто змушений був проживати на окупованій Росією території України.

СРСР виявився неконкурентним у всьому

І коли апологети минулого намагаються апелювати до так званої «впевненості у завтрашньому дні» в СРСР, то вона полягала в тому, що можна було бути цілковито впевненим, комуністичний режим бачить ситуацію в окупованій ним Україні незмінною.

Ще одним «козирем» штатних пропагандистів Кремля стала теорія «суцільної зайнятості» радянського населення. Але в дійсності це було не що інше, як зайнятість заради зайнятості.

Масово випускалося те, що було проблематично збути. Адже мало хто і в ті часи хотів носити незугарний радянський одяг, недбало зроблені неякісні черевики, котрі дуже відрізнялися від елегантних моделей взуття, випущеного на Заході.

Не говорячи вже про те, що люди воліли набагато переплатити за ці товари масового попиту на «чорному ринку», але купити для себе і своїх близьких якісні закордонні вироби.

Неконкурентна продукція дуже важко знаходила свого покупця, бо українці мріяли купити японський телевізор, німецький транзисторний приймач, британський міксер, югославські меблі, фінську сантехніку, італійський купальник, американські джинси, французький коньяк чи іспанські черевики. Оскільки радянських аналогів просто не було.

Закономірно, що ця зайнятість заради зайнятості закінчилася після розвалу СРСР. Усе це раптом стало нікому не потрібним, і відпала сама потреба імітувати «піклування» про тих, кого в дійсності обкрадаєш і знищуєш.

Але совок таки спромігся вживити у свідомість багатьох психологію утриманця, особи, яка готова відректися від своєї національної ідентичності, мови і культури, визнавши мову колонізаторів своєю рідною та прийняти правила гри, які нав’язувала українцям окупаційна влада.

Тому, крім боротьби з корупцією та створення абсолютно незалежної судової влади, українці повинні викорінювати совкову ментальність – сподівання на те, що всі їхні проблеми має вирішувати держава і відмовитися від намагання уникнути особистої відповідальності за все те, що відбувається навколо.

А також рвати, навіть по-живому, з масовим обдурюванням, котре поширюють з проросійських засобів масової інформації.

Совок – це завжди союзник Росії, шпигун і колаборант.

Зміну ментальності українців необхідно розпочинати зі школи і навіть з дитячого садка, змінюючи програми навчання і виховання.

Україна повинна стати однією великою родиною зі своїми власними цінностями, котрі докорінно відмінні від «путінської антицивілізації, котрою є Російська Федерація.

У цьому сенсі питання мови закономірно виходить на перший план.

Московія весь час використовувала російську мову як інструмент колонізації

Перебування частини України в неукраїнському мовному просторі і нехтування повноцінним функціонуванням української мови у всі сегментах функціонування суспільства, унеможливлює всеосяжну дерусифікацію на всій території Української держави.

Московія завжди використовувала російську мову як інструмент експансії і просування колонізації українських земель.

І хоча дерусифікація уряду, армії, поліції, СБУ, ЗМІ зараз значно більша, ніж за антиукраїнського режиму Януковича, але її явно недостатньо для того, аби українській мовний простір став домінуючим по всій Україні.

Ті, хто з усіх сил тримаються за своє минуле під час правління окупантів і чинять супротив поширенню української мови на всі сфери українського життя, свідомо працюють на федералізацію, деморалізацію, русифікацію і розвал України.

Ситуацію погіршують власники і редактори телеканалів і FM-радіостанцій, які переповнюють російськомовним контентом теле- та радіоефіри, свідомо нав’язуючи російську мову, показуючи російськомовні фільми, серіали і передачі.

Що є нічим іншим, як розкачуванням ситуації і прямим проявом агресії щодо україномовного населення України.

Адже українці мають конституційне право у своїй державі користуватися материнською мовою, дивитися телепрограми, де звучить рідна мова і слухати в радіоефірі українські пісні, а не блатний російський шансон.

Мовну ситуацію в Україні здатне змінити лише офіційне проголошення на державному рівні української мови як основоположної і базисної складової української національної культури.

Українська мова мусить стати таким же атрибутом української державності, як прапор, гімн і герб.

І це має відповідно стимулюватися і законодавчо поширюватися на всю територію України.

Адже зараз російська мова, поруч із московською церквою, є русифікаційним інструментом агресії «русского мира» в Україні.

РПЦ – останній шанс Кремля нав’язати Україні канони «русского мира»

Саме на совка, який мислить категоріями минулого і не здатен відірватися від релігійних міфів колонізаторів, московська церква опирається в Україні.

Вона, на початок 2018 року мала понад 12 тисяч приходів в Україні. А це майже стільки ж, скільки приходів РПЦ нараховується в самій Російській Федерації.

Гундяєвці тому організовують хресні ходи в Києві, з усіх сил хапаючись за свою паству на чужих землях, бо чудово розуміють, що втрата ними парафій в Україні – в майбутньому означатиме повільний занепад всієї цієї кремлівсько-фесбешної організації.

З іншого боку, коли буде визнана автокефалія Української церкви, Вселенський патріарх Варфоломій отримає потужного союзника, здатного урівноважувати негативні впливи РПЦ на православний світ.

Російська православна церква, намагання зробити російську мову домінуючою і п’ятиколонна агентура Москви – є тими трьома китами, на яких тримається вплив Кремля в Україні.

І деструктивний баласт колонізаторського впливу з Росії неможливо подолати, не нейтралізувавши усі ці три негативні чинники.

Кремль завжди опирався на совків при реалізації в Україні своїх експансіоністських намірів.

Совки голосують на виборах за симоненків, вітренків, януковичів та інших політичних маргіналів, гальмуючи цим просування України до об’єднаної Європи і не даючи остаточно утвердитися в ній демократичним цінностям і нормам.

Тому совки – це небезпечна міна під українську державність.

Віктор Каспрук: https://viktorkaspruk.wordpress.com/


Віктор Каспрук,  https://www.radiosvoboda.org/a/29412744.html