Німеччина: лідер Євросоюзу чи російський «троянський кінь» в НАТО?

 10-06-2018 16:50 


Українські політологи й публіцисти за останні рік-півтора висловили на адресу Ангели Меркель чимало критичних зауважень. І конструктивних, і не дуже. Автор цих рядків сам іноді не міг утриматися від випаду на адресу німецької канцлерін. Утім, з’ясувалося, що, за свідченням «буржуазної лженауки» соціології, главі уряду ФРН можна тільки поспівчувати. Бо ж із такими громадськими настроями, як у нинішній Німеччині, дуже важко воювати з Путіним, навіть використовуючи виключно політичні й економічні інструменти. Надто ненадійний тил у такій війні, навіть «м’якій» і «лагідній».

Утім, судіть самі.

Знана американська дослідницька структура Pew Research Center провела навесні 2015 року масштабне соціологічне дослідження у восьми ключових державах НАТО (шість із них на додачу є членами ЄС), Росії й Україні. Про результати, отримані у двох останніх країнах, іншим разом, зараз же зверну вашу увагу на опубліковані 8 червня результати опитувань у США, Канаді, Великій Британії, Німеччині, Польщі, Іспанії, Франції й Італії. Перепрошую читачів за велику кількість цифр, але без них соціологія неможлива.

Перший красномовний результат дослідження – що громадська підтримка діяльності НАТО впала в Німеччині з 2009 року і до 2015 року з 73% до 55%, у США – з 53% до 49% опитаних, у Франції – з 71% до 64%, в Іспанії – з 56% до 47%. Стабільною у цей період підтримка НАТО була тільки у Польщі (74%) й Італії (64%).

Тепер про Росію. Питання було поставлено так: яку загрозу вона становить для держав-сусідів (не рахуючи України, про неї були окремі запитання) – велику, незначну чи ніяку. Відповіді поділилися так:

Польща: що Росія є великою загрозою для сусідів, вважає 70% опитаних, незначною загрозою – 19%, не є загрозою/ не змогли визначитися – всі інші.
США – Росія є великою загрозою для сусідів – 59%, незначною – 33%.
Велика Британія: Росія є великою загрозою – 53%, незначною – 36%.
Франція: відповідно 51% і 40%.
Іспанія: 49% і 38%.
Італія: 44% і 34%.
Канада: 44% і 42%.
Німеччина: Росія є великою загрозою – 38%, незначною – 48% опитаних.

Інакше кажучи, лише в Німеччині переважна більшість респондентів вважає, що Росія становить або незначну загрозу для сусідів, або від неї немає ніякої загрози (так вважає 13% опитаних німецьких громадян).

Тепер про ставлення у цих країнах до України і її проблем.

Перспективу вступу України до Північноатлантичного Альянсу підтримують 65% опитаних у Канаді, 62% у США, 59% у Польщі, по 57% у Великій Британії й Іспанії, 55% у Франції – а водночас тільки 36% у Німеччині (проти – 57%) та 35% в Італії (проти – 46%). Вступ України до ЄС підтримують (тут опитували лише європейців) 65% респондентів в Іспанії, 60% у Польщі, 53% у Великій Британії, а водночас – 46% у Франції (проти – 53%), 41% у Німеччині (проти – 54%), 37% в Італії (проти – 46%).

Але це йшлося про перспективу на завтра й післязавтра; коли ж опитування торкнулося дня сьогоднішнього, то вималювалася наступна картина.

В усіх країнах, де проводилося опитування (крім Італії), переважна більшість респондентів вважає, що Україні має надаватися економічна допомога. Ці показники розподілилися від 77% у Польщі й Іспанії до 62% у США. Водночас багато тих, хто проти економічної допомоги Україні, у Франції (33%), США (30%), Німеччині (25%). Особлива ситуація з Італією: 44% за економічну допомогу Україні, 41% - проти.

А от щодо постачання Україні зброї з боку НАТО ситуація інша. Запитання стояло так: підтримуєте чи ні ви постачання зброї з боку НАТО київському уряду? Відповіді отримані такі:

Польща: так, підтримую – 50% опитаних, ні, не підтримую – 36%.
США: так – 46%, ні – 43%.
Канада: відповідно 44% і 41%.
Велика Британія: 41% і 45%.
Франція: 40% і 59%.
Іспанія% 26% і 66%.
Італія: 22% і 66%.
Німеччина: 19% і 77%.

Загалом у цьому опитуванні Італія виявилася чемпіоном за кількістю тих, хто не визначився, не має певної думки ані щодо України, ані щодо Росії. Німеччина ж стала своєрідним чемпіоном у сенсі негативного ставлення значної частини її громадян до України. На не надто високі, як можна було би сподіватися, показники підтримки поляками України, видається, вплинули «закони про декомунізацію», де йдеться про визнання УПА. Бо ж опитування було проведене по гарячих слідах ухвалення цих законів Верховною Радою й виступу низки експертів і політиків (в тому числі й польських) проти підписання їх главою Української держави. Та проблема, видається, не лише в цьому, що засвідчили відповіді на запитання, яке не стосувалося України.

Соціологи запитали у респондентів: чи повинна ваша країна у разі нападу з боку Росії на якогось свого сусіда-члена НАТО допомогти цьому сусідові воєнною силою? І з’ясувалося, що тільки у двох країнах більшість опитаних вважає за необхідне виконати вимоги статті 5 Північноатлантичної угоди, де йдеться про вимогу до всіх членів Альянсу надати воєнну допомогу союзникові в разі необхідності. Отже:

США: 56% респондентів за воєнну допомогу, 37% проти.
Канада: 53% за, 36% проти.
Велика Британія: відповідно 49% і 37%.
Польща: 48% і 34%.
Іспанія 48% і 47%.
Франція 47% і 53%.
Італія: 40% і 51%.
Німеччина: 38% і 58%.

Загалом у середньому 48% опитаних в базових державах Альянсу заявили, що їхня країна повинна застосувати воєнну силу, якщо Росія вступить у серйозний військовий конфлікт з сусідньою країною, що входить в НАТО, в той час як 42% виступили проти. Інакше кажучи, бачимо очевидний розкол у громадянській думці базових держав НАТО й очевидну перевагу у Німеччині тих, хто не хоче виконання офіційно взятих їхньою державою зобов’язань.

А хто ж ці сусіди Росії реально? Норвегію можемо скинути з рахунку, бо з нею треба воювати за полярним колом. Так само і зі США (Чукотка близько до Аляски, але…). З Туреччино, Болгарією і Румунією Росію розділяє Чорне море. Залишаються в числі сусідів, проти яких реально може бути спрямована російська агресія (якщо врахувати анклав Калінінград) чотири держави: Литва, Латвія, Естонія та Польща. З останньою вимальовується вкрай абсурдна картина: третина поляків проти воєнної допомоги своїм сусідам-ленам НАТО, не бажаючи розуміти, що після окупації країн Балтії наступною ціллю російських танкістів, льотчиків і десантників стане третя Річ Посполита… І взагалі: хіба в 1939 році для Польщі не склалася ситуація, коли Франція (а тільки вона з польських союзників мала сильну сухопутну армію) уникла виконання взятих на себе угодами зобов’язань щодо наступу на гітлерівську Німеччину? Хіба з того трагічного часу значна частина поляків так і не зробила належних висновків? І хіба личить французам повторювати свій 1939-й («навіщо воювати за Данціґ»?), забуваючи, що вслід за ним ішов 1940-й, катастрофічна поразка Франції?

Але що цікаво: при цьому у всіх державах-членах НАТО, де проводилося опитування, більшість (у середньому 68%) вважає, що швидше США виступлять на захист союзника по Альянсу, ніж їхня власна країна…

Ну, а тепер про Німеччину, так би мовити, зблизька. Виявляється, колишня комуністична східна Німеччина є в середньому вдвічі більш прихильною до Росії та Путіна особисто, ніж західна Німеччина, де свого часу пройшла денацифікація, а потім рішенням Конституційного суду (1956 рік) була заборонена компартія. Скажімо, загалом більшість німців не вважає Путіна позитивним політичним діячем. Але прихильними до нього є аж 40% східних німців – і лише 19% тих, хто живе на заході країни. Понад третину (36%) мешканців сходу Німеччини мають сприятливу думку про Росію – в порівнянні з 24% західних німців. І навпаки: тільки 28% мешканців східних німецьких земель вважають, що Росія являє собою значну воєнну загрозу для своїх сусідів (на заході країни таких 40%). Таке саме співвідношення і між тими, хто підтримує застосування проти Росії у разі нападу на державу-члена НАТО воєнної сили. І взагалі: німецькі «западенці» помітно більше підтримують НАТО (57%), ніж «східняки» (46%). Відповідним є і ставлення до України на сході Німеччини: воно теж приблизно вдвічі більш негативне, ніж у західних землях. Іншими словами, у Німеччини теж є свій «Донбас», який вириває країну з НАТО, тож слід поспівчувати Ангелі Меркель…

Видається, причина такої разючою відмінності між двома частинами однієї нації не тільки в живучості комуністичної та ефективності російської пропаганди. Справа в тому, що у східній Німеччині так і не була проведена реальна денацифікація з розкриттям коріння будь-якого тоталітаризму; так, наприкінці 1940-х у рамках денацифікації знаний філософ-антифашист Карл Ясперс у свої виступах по радіо називав Третій Рейх і Радянський Союз «найбільшими злочинними державами» й аргументував це твердження. Ясна річ, нічого схожого на сході Німеччини, де стояли радянські війська і діяли радянські спецслужби, бути не могло. Крім того, у 1990-х там не була проведена послідовна декомунізація, не було запроваджено «заборон на професії» для крайніх радикалів, не були належно покарані комуністичні злочинці. Результат маємо сьогодні: проросійський «Донбас» Німеччини тягне її в невідомому напрямі і може перетворити за певних обставин країну на російського «троянського коня» в ЄС та НАТО. Це не взята зі стелі думка – це наслідок аналізу отриманих Pew Research Center результатів. Які, крім усього іншого, наштовхують на необхідність рішуче і послідовно провести декомунізацію України та домагатися негайного відкриття їй перспективи вступу до Північноатлантичного Альянсу та Євросоюзу, адже і за перше, і за друге, за даними американських соціологів, виступає більшість українців.

Та це вже інша тема.

Це стаття від 15 червня 2015 року, яку "вичистили" з Інтернету.


Сергій Грабовський