Паритетна демократія
Гендерні експерти проти наступу на демократичні цінності українського суспільства

 13-05-2012 23:41 

11 травня у приміщенні Фонду "Відродження" та за активної участі його керівництва відбулася зустріч експертів з питань формування політики протидії антигендерним рухам, які набули в Україні останнім часом особливої масштабності та звучання.

Одним із ініціаторів цієї зустрічі став Міжнародний жіночий правозахисний центр "Ла Страда - Україна" під керівництвом активної громадської діячки Катерини Левченко. Серед учасниць та учасників зібрання - Голова МФВ Євген Бистрицький, Карбовська Наталка - "Український жіночий фонд", Суслова Олена - "Інформаційно- консультаційний жіночий центр", Алєксєєнко Марія - Голова Ради "Жіночого консорціуму України", Кобелянська Лариса - Радник Прем'єр-міністра України з ґендерних питань (за згодою), Мельник Тамара - відома громадська діячка, теоретик з гендерних питань та гендерної політики, Кобченко Катерина - представниця ГО "Жінки в науці" та "Української асоціації жіночої історії", Стребкова Юлія - " Український центр гендерної освіти" при Київському політехнічному університеті, Скорик Марфа - "Київський інститут гендерних досліджень", інші представниці жіночих та гендерних ГО.

Учасники/ці зібрання висловили стурбованість з приводу нагнітання антигендерної істерії в українському суспільстві та підігрівання фундаменталістських настроїв, що призводить до зростання конфліктності та протистояння в країні, згортання демократичних процесів, розпочатих в попередні роки.

На зустрічі експертами обговорювались питання причин виникнення та активного поширення антигендерних настроїв та рухів в сучасній Україні, аналізувались основні ідеї, навколо яких будується концепція антигендерного руху в Україні, розглядались основні міфи антигендерного спрямування, що набули широкого розповсюдження в країні в тому числі і завдяки потужній підтримці засобів масової інформації. Наводились приклади відвертої брехні та підтасовки фактів.

Учасники зустрічі зосередили увагу на програмі дій, яка б допомогла адекватно реагувати на ситуації, що виникають у зв'язку з наступом фундаменталізму в Україні. Аналізували можливості позитивних дій, спрямованих на захист загальнодемократичних перетворень в розрізі державної гендерної політики та ролі державних і недержавних інститутів у цьому процесі. Акцентували увагу на необхідності консолідації зусиль всіх організацій, що працюють із гендерною проблематикою, для призупинення процесу сповзання України до ультраправого радикалізму та фундаменталізму, створення реальних бар'єрів для подальшого згортання демократичних процесів в країні.

Як зазначив Євген Бистрицький, гендерні проблеми сучасного українського соціуму напряму пов'язані з політикою. Сьогодні активно формується антигендерний міф, спрямований на дискредитацію загальноєвропейських цінностей. Активна боротьба проти гендерних перетворень є одночасно і боротьбою проти демократичних зрушень, що відбулись в Україні за роки незалежності, та європейських цінностей. Нещодавно Ангела Меркель, виступаючи в Бундестазі, прирівняла Україну до Білорусі, зазначивши, що громадяни цих двох європейських країн живуть в умовах диктатури та репресій. Сьогодні потрібно акцентувати увагу на згортанні демократичних процесів в Україні та наступі фундаменталізму. Доповідач зазначив, що в такій ситуації Міжнародний Фонд "Відродження" вважає доцільною співпрацю з жіночими та гендерними організаціями над проектами, спрямованими на підтримку демократичних перетворень в країні та утвердженням прав людини.

Більшість експертів притримуються думки, що антигендерний рух в Україні сьогодні справді існує. Він добре фінансується та має потужну інформаційну підтримку, тому і організаційно є сконсолідованим та дієвим на відміну від жіночого та гендерного руху. В Україні діє чимало НЖО, проте всі вони займаються конкретними окремими напрямками діяльності, не створюючи одного потужного каналу впливу на гендерний розвиток українського суспільства як одну зі складових його демократичних перетворень. Це ж стосується і гендерної політики держави. Вона є непослідовною, надзвичайно "стриманою", мало ефективною. Чого вартий лише той факт, що і до цього часу не прийнята Державна програма гендерних перетворень, а дія попередньої такої Програми закінчилась у 2010 році.

У ході цікавої і багатопланової дискусії з означеної вище проблематики учасники зустрічі прийшли до висновку про необхідність серйозної теоретичної роботи по осмисленню сучасних процесів в українському суспільстві у розрізі гендерної проблематики загалом та гендерної політики особливо, проведенні широкомасштабної просвітницької роботи у низці цільових груп та в загальнонаціональному масштабі, необхідності створення координаційного центру, здатного сконсолідувати зусилля активістів НЖО та гендерних організацій для забезпечення подальших демократичних перетворень в країні та протистояння наступу фундаменталізму на базові людські цінності. Було запропоновано низку конкретних напрямків спільної роботи.
Залишилось тільки сподіватись, що всі ці актуальні та потрібні ініціативи не підуть у пісок, а стануть одним із каменів спотикання для спроб як подальшої білорусизації, так й ультраправої радикалізації України.


Ірина Грабовська