О Проекте   Игры   Сам себе Политикантроп   Пикейные жилеты   Книги наших авторов     Регистрация | Вход


Сталін ще не вмер...

 05-03-2018 22:24 

День 65-річного «ювілею» смерті Сталіна випав на фінішну пряму президентської кампанії в Росії. І атмосфера, яка склалася в Росії до цього моменту, разюче нагадує атмосферу останніх місяців сталінського правління і створює відчуття, що пережита епоха добігає кінця. Щоправда, порівняння, мабуть, буде не на користь сучасності.

За пізнього Сталіна в СРСР, так само, як у сьогоднішній Росії, нагніталася ненависть до всього навколишнього світу, а всередині країни - «безрідним космополітам», які продалися загниваючому Заходу і загадковій для переважної більшості радянських громадян єврейській організації «Джойнт». І люди, які щойно пережили найбільш руйнівну і кровопролитну війну в своїй історії, готувалися до нової війни. Їх переконували, що вона буде короткою і не дуже руйнівною, як раніше переконували, що воювати будемо малою кров'ю і на чужій території. Насправді в ті останні місяці свого життя Сталін воювати по-великому ще не збирався. Для великої сухопутної війни у нього не було людей - після того, як понад 40 млн осіб, включно з майже 27 млн червоноармійців, склали свої голови під час Великої Вітчизняної. Тому єдину серйозну війну того часу, в Кореї, радянський вождь вважав за краще вести чужими руками і життями - китайців і корейців. Та ще надавав військову допомогу антиколоніальним рухам в Індокитаї та інших країнах. Для великої морської війни у нього не було флоту. Радянський флот був непорівнянний з флотом потенційних супротивників - США і Англії, а більшу суднобудівну програму все ніяк не вдавалося затвердити, зокрема через поганий стан здоров'я генералісимуса.

В останні роки життя Йосип Віссаріонович почувався все гірше і гірше і працював усе менше. Тому важливі документи, які вимагали його підпису, на довгі місяці і навіть роки осідали у нього, і щодо них не ухвалювалося ні позитивного, ні негативного рішення. Та й сама ця програма була орієнтована навіть не на вчорашній, а на позавчорашній день. Справа в тому, що Сталін мав справжню пристрасть до важких крейсерів, настільки модних на початку XX століття, але таких , що вже в роки Другої світової війни перетворилися на порівняно легкі мішені для літаків. Але саме важкі крейсера повинні були, за задумом Сталіна, скласти основу радянського флоту. І їх будували, вкладаючи величезні сили і кошти в будівництво дорогих, але, по суті, непотрібних військових іграшок. Зате ці іграшки радянське суднобудування худо-бідно, але будувати вміло. На відміну від новомодних авіаносців, до яких радянські інженери та конструктори тоді ще не знали, з якого боку підійти. А для великої війни у повітрі у Сталіна не було ні хороших літаків, які можна порівняти з літаками потенційних супротивників, ні надійної системи ППО.

Але, тим не менш, величезні зусилля, докладені після Другої світової війни для нарощування радянської військової потужності, принесли певні результати вже під кінець сталінського правління. Завдяки вкраденим радянською розвідкою і трофейним технологіям вже в 1951 році вдалося отримати першу придатну для бойового застосування радянську атомну бомбу. А в 1953 році якраз завершувалася підготовка до випробування першої радянської водневої бомби. Трофейні німецькі технології призвели до відчутного прогресу в радянській ракетній програмі. Паралельно на основі американських прототипів йшла гарячкова робота над створенням стратегічного бомбардувальника, здатного досягти території головного противника - Америки. Сталін тоді сподівався, що через кілька років він матиме у своєму розпорядженні готову до бойового застосування водневу бомбу і засоби її доставки на територію США. А ось тоді, як думав генералісимус, він зможе диктувати свої умови Заходу.

Ймовірно, Сталін був налаштований надто оптимістично. Радянський Союз так ніколи і не набув достатньої військової міць для того, щоб диктувати Заходу свої умови. Але ті озброєння, які посилено розроблялися в останні роки життя Сталіна, в подальшому забезпечили «взаємне гарантоване знищення», що виключило повалення радянського тоталітарного режиму за допомогою іноземної військової інтервенції. І це були цілком реальні та ефективні озброєння, нехай і засновані на технологіях, розроблених за межами Радянського Союзу.

Зараз градус військової істерії в Росії досяг приблизно такого ж градуса, як в останні сталінські місяці. А всередині країни головними ворогами стали прихильники ліберальних і демократичних цінностей, які нібито продалися Заходу і насамперед - Америці. Очевидно, задум Путіна і його політтехнологів зводиться до того, щоб до дня виборів військова істерія в країні досягла максимального напруження. Тому і було настільки войовничим путінське послання Федеральним зборам.

Сталін про свої новітні озброєннях говорив скупо. Він взагалі в останні роки життя мало говорив на публіці. Але він мав у своєму розпорядженні цілком реальні бомби і ракети. Путін же про свої новітні озброєння говорить багато і безглуздо, лякаючи чимось на кшталт комп'ютерних стрілялок. Насправді зараз сучасні військові технології стали настільки складні і численні, а російська наука настільки деградувала, що давно вже не встигає навіть за тим, щоб копіювати їх необхідний мінімум. Ось і доводиться Путіну розповідати казки про крилаті ракети з ядерним реактором. І ці промови все менше викликають гордості за країну і її президента в самій Росії і страху перед її військовою потужністю за її межами. Все частіше відповіддю стає здивована або презирлива посмішка. І все менше людей у Росії і за її межами готові безкорисливо захоплюватися Путіним.

«Ми воююча країна, це треба сказати прямо. У нас є головнокомандувач. Він приєднує території, виграє війни, представляє нову зброю. Як можна змінювати головнокомандувача у воюючій країні?» - риторично запитав у 130-тисячного натовпу на мітингу-концерті у Лужниках Ігор Ашманов, довірена особа Володимира Путіна. Так на цей мітинг славити Путіна людей збирали за 500 рублів. Довіреним особам, мабуть, платять значно більше.


Борис СОКОЛОВ, професор, Москва,  https://day.kyiv.ua/uk/blog/polityka/stalin-shche-ne-vmer


рейтинг: 59
голосование окончено


<<Вернуться в раздел

Добавить комментарий
Ваше имя:  
Редакция категорически не согласна с мнениями журналистов, помещенными на сайте, и морально готова свалить ответственность на кого угодно.
Главный редактор Эммануил Отнюдь
 
 
Использование материалов разрешается только при условии ссылки
(для интернет-изданий - гиперссылки) на Politican.com.ua

© Politikan.com.ua 2008-2018 Разработка: