О Проекте   Игры   Сам себе Политикантроп   Пикейные жилеты   Книги наших авторов     Регистрация | Вход


Легітимізація ресурсу, витягнутого з України

 12-11-2010 10:48 

Спостерігаючи за тим, як увесь український елітний прошарок (починаючи від верхотури і аж до середньої ланки) – тобто вся новітня політична і бізнесова знать із завороженістю кролика вдивляється в те, як на країну суне майже неминуча катастрофа, на сьогодні вже не переймаєшся здивуванням. Більше переймаєшся питанням, котрим, власне, користується західна цивілізація з часів древнього Риму – кому і чому це вигідно. Оскільки в результаті тієї катастрофічної зміни, що насувається, обов’язково відбудеться і перезавантаження політико-економічної матриці (скористаємося образом із популярного блокбастеру) України. Що, власне, політичною елітою мало б сприйматися, як особиста катастрофа (як спільноти, так і окремих індивідуумів). Але чи здатна ця еліта адекватно сприймати хоча б загрози для самої себе?

Якщо перейти до часу сьогоднішнього, то перевантаження української матриці мало б на меті вирішення подібних завдань, але уже в новітньому контексті. Перше – це легітимізація того неймовірного ресурсу, котрий був витягнутий з України протягом останніх 20 років. Достовірні розміри цього ресурсу підрахувати досить нелегко, але навіть за найпримітивніших підрахунків щорічний потік дерибану з України сягає 50 мільярдів доларів (одного майна колишньої Радянської армії було на суму понад 100 мільярдів). Відтак, якщо перемножити це на 20 років, то виходить небагато-немало 1 трильйон доларів чи близько цього. Безперечно, це лише одна десята валового сукупного продукту таких конгломератів, як Сполучені Штати або об’єднана Європа, та для України статок 20-ти Біллів Гейтсів – це зовсім непогано.

Відповідно легітимізація в Україні цього ресурсу, котрий неможливо повністю легітимізувати на західних теренах, оскільки там є досить суттєві проблеми, а також закриття цієї теми для соціуму цілком могло б бути вирішено в рамках нового матричного перезавантаження. Особливо беручи до уваги, що при перезавантаженні відбувається також заміна персонажів, що виступають на політичній і економічній сцені, насамперед враховуючи той факт, що мелькання їх «личок» дуже вже надокучило соціуму і практично себе вичерпало.

Безперечно, третім і надзвичайно важливим завданням подібного перезавантаження мало б бути досягнення цілей заспокоєння суспільства та знову спрямування його уваги та зусиль на примарні цілі. Наприклад, побудову буцімто якимось чином соціально орієнтованого суспільства. Власне кажучи, така спроба зараз і робиться, хоча й вона притягнута за вуха, як ідеологічно, так і персоніфіковано, оскільки ані абсолютно дискредитована на теренах України ідеологія соціал-демократії, ані персоналії зі старого запасника, на кшталт навіть молодих Яценюка і його команди, абсолютно не можуть задовольнити цих цілей в умовах справжньої, а не уявної кризи на яку, власне, початкової і було розраховано нове матричне перезавантаження.

Не треба також відкидати ту дуже важливу складову перезавантаження, як прибирання зі сцени непотрібних персонажів і непотрібних структур (системного сміття), котрі, безперечно, накопичились за попередні десятиліття. В умовах нормальної країни подібне очищення могло б бути першим кроком до справжньої модернізації, але, враховуючи реалії України, цього, на великий жаль, не відбудеться. Оскільки за останні 20 років в країні були повністю вичерпані внутрішні ресурси, як інфраструктури так і ресурси інтелектуального потенціалу суспільства, оскільки ці компоненти абсолютно не відновлювались. Хоча зазвичай, в країнах де влада дбає хоча б про найближче майбутнє, вони споживають одну з найзначніших статей витрат із національного доходу і складають один із основних напрямків стратегічного розвитку загалом кожного з політико-національних утворень світу. Відтак, справжня модернізація, про котру поспішили заявити на сьогодні фактично всі головні гравці: і Юлія Тимошенко, і Віктор Ющенко, і навіть Віктор Янукович, просто неможлива.

Найімовірніше, вони цього просто не розуміють, оскільки як їхній світогляд, так і досвід роботи просто не враховували цього головного в світі компонента. Після складання плану модернізації виявиться, що Україна, модерна за їхнім планом, буде полігоном для вирощування пшениці, ріпаку, цукрового буряка і вироблення найпростішої номенклатури сталеливарної промисловості. На кшталт арматури, листа і, можливо, найпростіших труб. І це ще дякувати Богу, що не слябів – цебто примітивних відливок із яких потім вже щось виготовляють.

Про це вже дали знати, як дослідження західних консалтингових компаній, зокрема проведених у Донецькій і Львівській областях, так і внутрішні дослідження. Результати ж не шокували українську еліту, а скоріше викликали невдоволення, оскільки ця еліта впевнена, що тепер дерибан можна перенести в більш просунуті галузі, нічого туди не вкладаючи. Та це зовсім не так. У чому вони переконаються найближчим часом не лише з консалтингових досліджень, а й з реального життя.


Віктор Каспрук




рейтинг: 136
голосование окончено


<<Вернуться в раздел

Добавить комментарий
Ваше имя:  
Редакция категорически не согласна с мнениями журналистов, помещенными на сайте, и морально готова свалить ответственность на кого угодно.
Главный редактор Эммануил Отнюдь
 
 
Использование материалов разрешается только при условии ссылки
(для интернет-изданий - гиперссылки) на Politican.com.ua

© Politikan.com.ua 2008-2017 Разработка: