О Проекте   Игры   Сам себе Политикантроп   Пикейные жилеты   Книги наших авторов     Регистрация | Вход


Янкі повертаються? США можуть змінити свою стратегію в Афганістані

 04-08-2011 11:24 

Повний варіант статті, яка була опублікована в журналі «Український тиждень» 30 (195) від 20 липня



Убивство Ахмеда Валі Карзая, зведеного брата президента Афганістану, не лише поглиблює кризу в Афганістані, завдаючи серйозного удару по американській стратегії в ключовій південній провінції Кандагар, а й здатне змінити стратегію Сполучених Штатів в Афганістані.

І хоча в оточенні Хаміда Карзая не видно паніки, однак сам президент Афганістану очевидно усвідомлює, які серйозні наслідки воно здатне принести в майбутньому. Крім того, що президент Карзай змушений буде вести переговори з талібами з набагато слабкішої позиції, в перспективі ослаблення президентської влади на якомусь з етапів може призвести до її втрати взагалі.

Смерть молодшого Карзая здатна спровокувати вакуум влади в пуштунському південному регіоні Афганістану, значно посиливши боротьбу за контроль над ним та збільшивши боротьбу конкурентних кланів за домінування. Бо, як наголосив один із афганських експертів: «Вбивство Ахмеда Валі Карзая – удар по хребту президента Карзая. Це початок катастрофи в Афганістані».

Це смерть також вкотре підкреслює кризу, з якою стикається адміністрація президента США Барака Обами та американські військові, які готуються до виведення 33 тисяч американських військовослужбовців до кінця 2012 року.

І хоча при цьому майже 70 тисяч американських солдатів і морських піхотинців залишатимуться на афганській території, план виведення військ ґрунтується на тому, що афганські сили безпеки й афганський уряд в подальшому візьмуть на себе велику відповідальність за стабільність в країні і придушення опору ісламістів. Вбивство ж Ахмеда Валі Карзая і криза, котра спровокована його кончиною, наглядно продемонстрували, що нинішній афганський уряд навряд чи буде спроможним справитися одноосібно з надскладною ситуацією в державі.

Смерть Ахмеда Валі Карзая також ставить питання з приводу здатності президента Афганістану гарантувати безпеку керівникам країни, не кажучи вже про простих афганців. Це стратегічний і психологічний удар для президента Хаміда Карзая. Афганці тепер можуть себе запитати – якщо уряд Карзая не може захистити брата президента в його будинку, який охоронявся в Кандагарі як фортеця, то про яку взагалі безпеку в Афганістані можна вести мову?

Неефективна базова стратегія

Вбивство Карзая-молодшого стало болісним випробуванням стійкості для афганського народу. І тому постає питання – скільки часу потрібно буде для того, щоб він міг оправитися від цього? Крім того, що це, найшвидше, спровокує хаотичну боротьбу за владу в провінції Кандагар, смерть Ахмеда Валі Карзая є важким ударом по підмурівку програми, яка є ключовим елементом американської стратегії в Афганістані: навчання афганських урядовців, військових і поліцейських для того, аби після виводу американських військ вони могли контролювати ситуацію в країні.

Ця трагічна ситуація скоріш за все підштовхне адміністрацію президента США Барака Обами терміново змінити свою стратегію в Афганістані, хоча для цього залишається не так уже і багато часу. Очевидно, що базова стратегія, котра полягала в боротьбі з повстанцями, виявила свою неефективність. До того ж, Афганістан є настілки різнорідною країною, що для того, щоб порозумітися з різноманітними етнічними і соціальними групами необхідне глибоке знання їхнього складу і їхніх дуже різних цілей.

Після свого приходу до Білого дому президент Обама дещо змінив в афганській доктрині, порівняно з підходами часів Джорджа Буша. Стратегічні погляди президента Сполучених Штатів вилились у комбінування військового тиску з інтегрованими військово-цивільними підходами в боротьбі з повстанцями. Причому контртероризм, як важливий параметр боротьби з талібами, зберіг своє значення.

Стратегія часів Барака Обами являла собою суміш цивільних та військових зусиль зі стримування повстання ісламістів і водночас була націлена на боротьбу з його причинами. Однак, якщо спробувати проаналізувати цю стратегію, то другий її блок, а саме «боротьба із причинами» явно виявився недостатньо проробленим.

Адже, як свідчить теорія, регулювання суспільства і його ефективне управління напряму залежить від функціонування правової системи і позитивного економічного розвитку, який робить цей уряд легітимним в очах народу. Знищення ісламських екстремістів в Афганістані на практиці явно не дає бажаних результатів. На їхнє місце вербуються оперативно нові, а уряд, котрий прийшов до влади після масових фальсифікацій і корупції, далеко не всіма в цій країні сприймається як законний.

Не виключено, що після трагічної ситуації з Ахмедом Валі Карзаєм, аналітичні американські центри, котрі консультують адміністрацію Барака Обами, дійсно запропонують Білому дому нову стратегію США стосовно Афганістану. Оскільки в нинішній стратегії явно не вистачає важливих передумов, і вона занадто вузько націлена на військовий успіх, явно не приділяючи достатньої уваги політичним умовам та комплексним підходам в боротьбі з ісламістами.

Необхідно зазначити, що під комплексним підходом, в першу чергу, мається на увазі контртероризм. Він охоплює використання всіх ресурсів – військових, цивільних, політичних, економічних і пропагандистських. Причому цей комплексний підхід, найшвидше, має намічати великі компроміси. Адже без них американці просто не можуть вивести свої війська з Афганістану, наперед знаючи, що в такому випадку режим Хаміда Карзая не має жодних шансів утриматися.

Проте в будь-якому разі ісламістам потрібне було усунення Карзая-молодшого для того, щоби ще більше послабити позицію Сполучених Штатів і президента Хаміда Карзая на переговорах з талібами. Можна спрогнозувати: максимально на що гіпотетично здатні погодитися таліби – це формування тимчасового уряду, де їм буде відведено не менше половини місць. Відверто сподіваючись на те, що згодом їм взагалі вдасться усунути президента Карзая від влади.

Не виключено, що при розробці нової стратегії комплексного підходу Сполучених Штатів в Афганістані, американські аналітики більше звертатимуть увагу, поряд із боротьбою з ісламськими фундаменталістами, на необхідність утвердження доктрини захисту цивільного населення, як критичного елементу підтримки афганцями діючого режиму Карзая.

Роздоріжжя Барака Обами

Можна сказати, що сьогодні адміністрація Барака Обами опинилася на роздоріжжі. Адже політична доцільність диктує швидкий вивід військових сил США з Афганістану, що явно збільшить підтримку президента Обами американським електоратом. Водночас, геополітична доцільність підказує те, що поспішний вихід з Афганістану цілком здатен звести нанівець усі попередні зусилля і досягнення американців за останнє десятиліття.

Ця дилема дійсно надзвичайно драматична, однак коли на кін ставляться стратегічні інтереси Америки в цьому регіоні, то вибір має бути зроблений правильно. І довгострокові інтереси США не можуть ігноруватися чи відкидатися. Хоча цивільні підходи в боротьбі з ісламістами можуть бути переведені на перший план лише за умови, коли бойовики не будуть диктувати силою афганському народу свою волю.

А різке зменшення американської військової присутності лише призведе до посилення стратегічних позицій ісламістів. В свою чергу, збільшення військового тиску на талібів після підлого вбивства Ахмеда Валі Карзая, здатне зробити керівництво «Талібану» більш поступливим і показати йому, що без надійних гарантій стабільності в Афганістані американці не полишать його теренів.

Стратегіє США в Афганістані ще «спотикається» через недостатньо позитивну репутацію центрального уряду та інших офіційних установ серед пересічних афганців. А основним фактором, через який громадськість цієї країни не довіряє уряду в Кабулі, є значна корумпованість режиму Хаміда Карзая. Тому усунення корупції стає на сьогодні одним із головних чинників стабілізації ситуації в Афганістані, що відкриває шлях до подальшої передачі контролю в галузі безпеки і афганської відповідальності центральному уряду.

Цебто військова стратегія має бути націленою на подальшу перспективу політичного врегулювання, як ключову умову успіху Сполучених Штатів в Афганістані. І незважаючи на те, що не всіх цілей Америки було досягнуто в Афганістані, однак якщо навіть вдасться досягти реальних цілей: запобігти повернення туди «Аль-Каїди» та якимсь чином домовитися з талібами, то вже можна буде говорити про те, що стратегія США в цій країні все ж спрацювала. Бо в цьому діапазоні політичної американської схеми це вже буде певним проміжним успіхом.

Видавши вбивство Ахмеда Валі Карзая за своє безперечне досягнення у боротьбі з «невірними», «Талібан» спробує перегрупувати свої сили і домогтися збільшення підтримки у пересічних афганців. Для талібів важливо не дати встигнути американцям змінити свою стратегію в Афганістані. Адже зміна концепції США у боротьби з ісламістами може лише бути розрахована на довгострокову перспективу. А це вимагає часу і терпіння.

Проте те й інше в Афганістані, схоже, добігає до кінця. Терпіння афганців, котрі дуже втомилися від десятиліть безперервної війни, вичерпується. А час перебування військ США на афганській території також має свої чітко означені часові межі. Крім того, кампанія в Афганістані на даний час проводиться значно довше, аніж тривала Друга світова війна чи американська операція у В’єтнамі.

Окремий звичаєвий «континент»

За майже десятиліття боротьби з тероризмом в Афганістані так і не вдалося погасити внутрішні конфлікти і приборкати екстремізм радикальних ісламістів. «Ракова пухлина» тероризму в цій країні не піддається хірургічному лікуванню, а іншого Захід поки що застосувати не здатен чи не може.

Демократія в Афганістані (навіть в такій викривленій формі), явно не приживається. Тому афганське суспільство вправі задатися питанням – які політичні зміни мали б шанс спрацювати сьогодні? Що в такому випадку б призвело до стабілізації? Король, диктатор чи перехідний уряд національної єдності? Хто буде краще контролювати суспільство після остаточного виведення військ Сполучених Штатів і НАТО з цієї держави?

Можливо, що на Заході настільки були переконані в правильності свої точки зору стосовно ситуації в Афганістані, що просто не бажали звертати увагу на те, що ця країна є окремим звичаєвим «континентом». А реальність є такою, що всі регіони, котрі входять в Афганістан чи знаходяться біля нього, складаються з сотень різних племен і громад, які протягом десятиліть були в конфліктах одні з одними і здатні утихомиритися лише під контролем сильної централізованої влади, яка викликатиме у них страх.

У такому разі, ймовірно, варто було б визнати, що Сполучені Штати і їхні західні союзники вступили у битву, що ніколи не може бути повністю виграною. Адже коли вдається ліквідувати одного ісламського повстанця, то на його місце стають десятки інших. Добре знаючи території свого перебування, ісламісти переховуються у численних печерах, за каменями і валунами, та все частіше перетинають в міру необхідності національні кордони.

При цьому локальні території, котрі повністю контролюються польовими командирами, надзвичайно важко надовго взяти під свій контроль, навіть не зважаючи на численні втрати і надзвичайні ресурсні та військові зусилля.

Варто звернути увагу і на таку парадоксальну ситуацію: у той час, коли в Афганістані ісламісти фактично ведуть війну за Халіфат і світове панування, найближчий союзник США – об’єднана Європа – ісламізується надшвидкими темпами. І страусова політика незвертання на це уваги з боку європейських урядів лише допомагає мусульманській уммі розширювати свої територіальні анклави в європейських країнах, в яких дуже часто вже живуть за законами шаріату.

Не виключено, нова стратегія США також звертатиме увагу на такі «дрібнички», що в західному розумінні війна в Афганістані не може бути виграною. Тому необхідно продумати, як не програти її повністю. Адже хто взагалі може виграти війну проти людей, які вишиковуються в чергу задля того, щоб покінчити життя самогубством і потрапити в мусульманський рай, де вони отримають 72 гурії в якості винагороди? І що найпечальніше – ці зомбі сліпо вірять у це…

Блог автора: http://vkaspruk.wordpress.com/


Віктор Каспрук,  www.ut.net.ua/World/26876




рейтинг: 52
голосование окончено


<<Вернуться в раздел

Добавить комментарий
Ваше имя:  
Редакция категорически не согласна с мнениями журналистов, помещенными на сайте, и морально готова свалить ответственность на кого угодно.
Главный редактор Эммануил Отнюдь
 
 
Использование материалов разрешается только при условии ссылки
(для интернет-изданий - гиперссылки) на Politican.com.ua

© Politikan.com.ua 2008-2017 Разработка: