О Проекте   Игры   Сам себе Политикантроп   Пикейные жилеты   Книги наших авторов     Регистрация | Вход


Хто врятує репутацію Путіна?

 09-01-2009 10:13 

Вчора під час спілкування з пресою російський прем’єр-міністр Володимир Путін зробив кілька заяв щодо газового конфлікту. Сказане главою російської виконавчої влади личило б радше журналістові кондового антиукраїнського видання, аніж прем’єрові країни – стратегічного партнера України.
Отже, Володимир Володимирович сказав: «… сьогоднішнє політичне керівництво України демонструє нездатність вирішити економічні проблеми, і сьогоднішня ситуація свідчить про високий ступінь криміналізації владних структур».
За його словами, це «ще раз підтверджує політичний колапс, що спостерігається усередині самої України».
«Сьогодні в цих умовах (вони) борються не за ціну на газ, а за можливість зберегти тих чи інших посередників для того, щоб використовувати одержувані дивіденди в особистих цілях, особистого збагачення і з метою одержання необхідних фінансових ресурсів для майбутніх політичних кампаній», - заявив Путін.
Таким чином, російський прем’єр практично звів нанівець можливість вирішення конфлікту через компроміс. Чи хоча б через рішення, яке можна було б позиціювати як компромісне.
Тепер Росія може вийти з конфлікту «не втративши обличчя» тільки в тому разі, якщо зможе подавати розв’язання суперечки як свою незаперечну перемогу.
Відтак, найбільш імовірним сценарієм розгортання подій є подальша ескалація газового протистояння. Його метою буде повна дестабілізація внутрішньополітичної ситуації в Україні. Завданням же мінімум є відсторонення від влади президента Ющенка. Путін, виступив з серйозними звинуваченнями на адресу українського гаранта. Російський прем’єр чітко вказав, кого вважає винним у конфлікті: «31 грудня за вказівкою президента Ющенка делегація "Нафтогазу України" перервала переговори».
Отже, Путін грає ва-банк. Робити подібні заяви є сенс лише в тому випадку, якщо вони будуть розвинуті всередині українського політикуму. Слова Путіна – це прямий стимул до дій українським політикам, зав’язаним на кремлівські комбінації.
Мова йде не про маргіналів на зразок Вітренко, Грача чи Симоненка. І навіть не про регіоналів, які демонструють повну відсутність будь-якої чіткої позиції щодо газового протистояння.
Адресати путінської «психічної атаки» - Володимир Литвин та Юлія Тимошенко.
Путін поставив на карту власну репутацію. І очікує, що цей крок знайде «розуміння і підтримку» в «українських партнерів».
Литвин, здається, свою партію вже грає. Вчора спікер під час поїздки до Тернопільської області заявив, що наступного тижня парламент наполягатиме на ухваленні проголосованого у першому читанні закону про спеціальні слідчі комісії, який направлений на врегулювання розслідування під час процедури усунення президента з поста в порядку імпічменту.
Потенціальна участь обережного Литвина в антиющенківській комбінації виглядає дещо несподіваною. Однак, не такою, яку не можна пояснити. Наприкінці минулого року спікер здійснив поїздку Москви. Ця поїздка помітно випадала з логіки та контексту українсько-російських відносин. Але ж про щось Литвин говорив з російськими очільниками. Можливо, активність спікера є відповіддю на передачу плівок Мельниченка на експертизу в США.
Отже, на сьогоднішній день виходить, що Литвин завдяки газовому конфлікту може виступити прихованим «джокером» у грі Кремля по усуненню від влади президента України.
Але головна роль відводиться все ж Юлії Тимошенко. Вона поки-що мовчить. Але якщо найближчим часом не розвине тезу про «злочинні дії Ющенка», то втратить свою «цінність і перспективність» в очах Кремля.
Путін поставив себе в залежність від реакції українських політиків на свій випад. Якщо цієї реакції не буде, його слова будуть розцінені як безпрецедентне втручання у внутрішню політику України. Втручання, якого Володимир Володимирович уникав з часів президентської кампанії 2004 року. Путін розраховує на початок «внутрішньої газової війни» в Україні. Більше того, він, схоже, впевнений у тому, що така війна розпочнеться. Інакше не робив би настільки гучних заяв.
Україна має шанс на достойний вихід з кризи тільки в тому разі, якщо внутрішня «війна» не розпочнеться.
Ситуація, що склалась, є найсерйознішим тестом для українського політикуму. Ключове питання в тому, чи готові Юлія Володимирівна і Володимир Михайлович до того, щоб стати ворогами Кремля нарівні з Ющенком? А саме так їх сприйматимуть у Білокам’яній не тільки в тому разі, якщо вони не підтримають путінську версію подій, а й у тому разі, якщо просто промовчать.
Що важливіше для українських прем’єра і спікера: репутація Путіна, чи інтереси своєї країни?
Відповідь матимемо дуже скоро.


Іван Ткачевський


рейтинг: 158
голосование окончено


<<Вернуться в раздел

Добавить комментарий
Ваше имя:  
Редакция категорически не согласна с мнениями журналистов, помещенными на сайте, и морально готова свалить ответственность на кого угодно.
Главный редактор Эммануил Отнюдь
 
 
Использование материалов разрешается только при условии ссылки
(для интернет-изданий - гиперссылки) на Politican.com.ua

© Politikan.com.ua 2008-2020 Разработка: