О Проекте   Игры   Сам себе Политикантроп   Пикейные жилеты   Книги наших авторов     Регистрация | Вход


Чи буде нарешті в Україні справедливе судівництво?

 03-12-2019 11:15 

Незавершена й неефективна судова реформа – той чинник, який не дає Україні вирватися з лабет корупції. Адже суди й органи суддівського самоврядування, на жаль, самі є надто корумпованими.

7 листопада ц.р. набрав чинності Закон «Про внесення змін до системи судоустрою» (закон №1008). Відповідно до нього кількість суддів Верховного Суду України має бути зменшена вдвічі, судді мають пройти новий добір, а також припинив свою діяльність попередній склад колегіального органу, покликаного здійснювати формування національного суддівського корпусу та контроль за його роботою, – Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). Працівники цієї інституції, які у своїй переважній більшості багато років займали посади, враз опинилися поза межами свого робочого місця, яке давало їм великий суспільний вплив, досить значні організаційні можливості та чималий матеріальний дохід.

Закон №1008 викликав різні оцінки як в Україні, так і за кордоном.
Ще до ухвалення закону парламентом, 27 вересня 2019 року ВККС оприлюднила на своєму сайті матеріал під назвою: «Рада Європи наполягає на необхідності консультацій стосовно законопроекту №1008». Якщо хтось іще читає відомості ВККС, а не лише заголовки, то вкотре переконається у невідповідності назви й змісту тексту. У цьому повідомленні йдеться про засідання №1355-е заступників Міністрів Ради Європи від 23-25 вересня 2019 року з приводу виконання Україною рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11). Розглядалися питання, пов’язані з незалежністю і неупередженістю судової влади та системи суддівської дисципліни і кар’єри. У п. 7 вказано: «відзначили прийняття у першому читанні законопроекту № 1008, спрямованого, зокрема, на внесення змін до системи дисциплінарної практики та кар’єри судді; підкреслили, що запропоновані зміни до законодавства повинні відповідати Конвенції та практиці Суду, принципам незалежності судової влади, викладеним у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», та відповідним рекомендаціям Ради Європи; закликали владу в повній мірі використати експертизу Ради Європи у цьому питанні».
У соціумі також чомусь широко мусується питання нібито вкрай негативної реакції експертів ЄС, USAID та Канади на законопроект №1008 щодо реформування ВККС. Однак насправді ці міжнародні інституції у своєму зверненні від 15 жовтня 2019 року до спікера українського парламенту висловили занепокоєння лише майбутньою підпорядкованістю нової ВККС нереформованій Вищій раді правосуддя. Що ж, зауваження слушне, але не критичне. Процес необхідно завершити, аби назавжди очистити судочинство від негативних проявів, через які воно в Україні має критично низький рівень довіри суспільства.

Тому дуже важливо наочно показати широкому загалу, а не лише вузькому колу фахівців, усім міжнародним організаціям незаконний, а часом і злочинний характер попередніх доборів суддів Верховного Суду України, здійснений ВККС. До речі, нова влада добре знає про цей «беспредел».

Адже 9 жовтня 2019 року в інтерв’ю Інтернет-виданню «Цензор.НЕТ» представник Президента України в Конституційному Суді України Федір Веніславський у відповідь на запитання щодо конкурсу до Верховного Суду України сказав, що «окремі судді не розв’язували ті тести, які їм потрібно було пройти, але в результаті за свої роботи отримали найвищий бал. І це дозволило їм стати суддями».

Це викриття не залишилося непоміченим ВККС, і на своєму сайті вона якраз перед припиненням діяльності у попередньому складі звинуватила Ф.Веніславського у, м’яко кажучи, неправді, стверджуючи, що офіційно не було зафіксовано жодного випадку отримання не тільки «найвищого», а й будь-якого іншого позитивного бала учасником, який не пройшов тестування. При цьому обіцяла надати йому вичерпну інформацію щодо будь-яких аспектів своєї діяльності.

Дуже сумніваюся, що ВККС розповіла Ф.Веніславському правду. Хоча зараз саме слушний час для з’ясування правди: попередня Комісія уже не має повноважень, нова ще їх не набула… І ми змогли б наблизитися до уявлення справжньої картини складання іспитів усіма учасниками конкурсу.

Зокрема, цікавим, переконаний, виявиться зміст практичних робіт конкурсантів. Як відомо, журналісти, громадськість, експерти багато списів зламали, намагаючись отримати публічний доступ до письмових практичних робіт претендентів на місця у ВСУ. Тому що попри пряму вимогу закону про прозорість конкурсу, голова ВККС Сергій Козьяков та його підлеглі стіною стали на захист закритості процедури добору – роботи не були оприлюднені навіть після закінчення конкурсу. На думку Козьякова, не можна порушувати права конкурсантів, бо це не було обумовлено перед початком конкурсу. Однак це викликає лише саркастичну посмішку. Адже упродовж конкурсу С.Козьяков, наприклад, зовсім не переймався численними змінами власних підходів до визначення мінімального прохідного балу на кожному етапі.
Була влаштована справжня вакханалія з цими показниками, які встановлювалися не перед початком конкурсу і навіть не перед певним етапом, а після нього! Це дозволяло махінаціями протягти до наступного етапу окремих завідомо безграмотних осіб, котрі тепер вирішують людські долі у Верховному Суді. І тоді це, як не дивно, абсолютно не турбувало очільника ВККС.

Як безпосередній учасник двох конкурсів до вищих судових органів держави, який двічі пройшов усі етапи конкурсу, маю сказати, що серед учасників добору були досить поширеними чутки (які, певно, мали конкретне підґрунтя), що окремі особи з числа чинних працівників верховного правосуддя повторно переписували свої роботи, бо насправді мали дуже низькі бали за практичну роботу. Цей факт опосередковано підтверджується небувалою тривалістю перевірки письмових робіт членами Комісії, яка замість передбачених кількох днів, зайняла півтора місяця. Вірогідно, що кандидатам-нездарам, які не спромоглися написати прийнятну відповідь на тест упродовж відведеного для цього часу в спеціальному приміщенні, була надана можливість пізніше її переписати. І через це високо кваліфіковані правники, котрі чесно складали тести, пролетіли мимо ВСУ як фанера над Парижем, а тупі сіли у теплі крісла найвищого судового органу. Тільки цим і можна пояснити, чому керівництво ВККС так турбувалася про закритість конкурсу. При цьому, звісно ж, мають бути переглянуті та оцінені на плагіат не лише роботи переможців конкурсу, а й тих, кого «зарубали». Якраз саме ці роботи й викликають найбільший інтерес, бо може виявитися, що вони досить фахові і їх використали для списування.

Можна погодитися із стурбованістю міжнародних експертів щодо зменшення у Законі №1008 кількості суддів Верховного Суду та повторного кваліфікаційного оцінювання суддів ВСУ без чіткого обґрунтування причин такого відбору. Утім, довго шукати таких правових підстав не доведеться, бо вони лежать на поверхні.
По-перше, відверте порушення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» тим органом, який був призначений формувати Верховний Суд шляхом чесного та відкритого конкурсу. Як уже встановлено сьогодні рішеннями судів у окремих справах, ВККС не проводила конкурсний добір у спосіб, передбачений національним спеціальним законодавством, кандидати не були оцінені за усіма встановленими критеріями, підсумкові бали формувалися не шляхом додавання конкретних проміжних результатів (їх просто у Комісії немає), а свавільно, як кажуть, зі стелі. Виглядає так, що Комісія навіть не може пояснити, чому хтось отримав саме такі підсумкові бали. Можливо, такі побажання надходили з Адміністрації колишнього президента.

Крім того, ВККС так увірувала у свою безкарність, що при проведенні конкурсу на посади суддів ВСУ умисно припустилася грубого порушення ст.88 Закону «Про судоустрій і статус суддів», що прямо тягне за собою визнання незаконності проведеного добору та його судове скасування: здійснення кваліфікаційного оцінювання особами, які не мають на те відповідних повноважень. Це теж серйозне та безспірне обґрунтування необхідності нового повторного кваліфікаційного оцінювання кандидатів. Бо інакше існування українського Верховного Суду, обраного не цивілізовано, виглядало б у сім’ї європейських правозастосовних інституцій як відвертий мезальянс.

Українська влада має довести це до відома шановних міжнародних політичних та юридичних установ, іноземних посольств, Венеційської комісії тощо, які наразі переймаються незалежністю та недоторканістю суддів в Україні. Надання цих аргументів практично дезавуювало б недоліки проведеного нещодавно добору та переконало міжнародну спільноту, що Верховний Суд був обраний не так вже й законно та справедливо. На жаль, поки що цього влада не зробила, тож і нарвалася на певну критику демократій, викликану, переконаний, переважно нерозумінням конкретики та специфіки національної ситуації.

У нинішньому складі Верховного Суду поряд з певною кількістю відомих фахівців-професіоналів та нових облич, які справді прагнуть творити оновлене судочинство, все ж теплі кабінети наразі продовжує займати більшість старих суддів. І саме вони чинять усі можливі та найбезглуздіші перешкоди у з’ясуванні питання про незаконність проведеного добору до ВСУ.

Та якщо визнавати процес останнього добору суддів ВСУ незаконним, то рішення по такій категорії справ розглядає той же Верховний Суд. Тобто, коло замкнулося: де ви бачили в Україні, щоб особа пиляла сучок, на якому сидить та годується?! Тому у Верховному Суді поки що безрезультатно лежать декілька позовів про скасування проведеного в межах конкурсу до ВСУ кваліфікаційного оцінювання та про зобов’язання ВККС провести нове, відкрите оцінювання за належною методологією і в повноважному складі.

І не відомо, чи буде Верховний Суд взагалі розглядати згадані позови (наше специфічне судочинство за багато років напрацювало достатньо механізмів, які дозволяють або взагалі уникнути розгляду певних важливих судових спорів, або, принаймні, спотворити зміст чи змінити предмет спору, про що навіть вказував ЄСПЛ – справа «Денісов проти України» від 25 вересня 2018 року, п.76-78) та коли це станеться. Вирішення цих судових спорів по суті та справедливі й законні рішення по них могли б уже зараз кардинально змінити ставлення українського суспільства та міжнародних правових та політичних інституцій до намірів влади здійснювати судову реформу не для проформи, а для створення нової чесної системи судівництва.
Прикро, що в цьому процесі Президент України та Вища рада правосуддя займають пасивну позицію. Адже вони не просто спостерігачі, а треті особи, і вирішення справи може кардинально вплинути на обсяг їхніх прав, інтересів та обов’язків у контексті виконання конституційних повноважень щодо призначення суддів на посади.

І, звісно, дуже хочеться вірити, що Володимир Зеленський ініціював зміну складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Верховного Суду України не для того, щоб посадити туди «своїх людей»…


Петро Гуйван, заслужений юрист України


рейтинг: 26
голосование окончено


<<Вернуться в раздел

Добавить комментарий
Ваше имя:  
Редакция категорически не согласна с мнениями журналистов, помещенными на сайте, и морально готова свалить ответственность на кого угодно.
Главный редактор Эммануил Отнюдь
 
 
Использование материалов разрешается только при условии ссылки
(для интернет-изданий - гиперссылки) на Politican.com.ua

© Politikan.com.ua 2008-2019 Разработка: