О Проекте   Игры   Сам себе Политикантроп   Пикейные жилеты   Книги наших авторов     Регистрация | Вход


Від «Аушвіц-Біркенау» до музею «Злочинів проти людяності Росії в Україні»

 26-01-2020 22:18 

22–23 січня в Ізраїлі відбулися заходи, котрі присвячені 75-й річниці звільнення в’язнів нацистського концтабору «Аушвіц». З цього приводу хочеться поділитися досвідом відвідування цього трагічного місця, яке закарбувалося в пам’яті на все життя.

Коли їдеш з Кракова до «Аушвіца», проїжджаючи зелені села з ошатними двохповерховими будиночками мимоволі думаєш, що можливо дехто із в’язнів «Аушвіц-Біркенау» також до початку Другої світової війни мав нагоду відпочивати у цих просто казково красивих місцях.

«Аушвіц» був створений в 1940 році. Сюди нацисти переправили як мінімум 1,5 мільйона людей. Серед них були євреї, цигани, українці, поляки, росіяни, румуни та представники інших національностей.

На цьому місці колись процвітала така величезна кількість ненависті, агресії і відвертої зневаги до людського життя, що ніби фізично відчувалася негативна аура, котра залишилася від тих страшних часів. Адже навіть важко собі уявити, що ті істоти, хто претендували називатися людьми, могли бути здатні на таке неймовірне варварство до собі подібних, катування і спалення людей у крематоріях.

Ненависть до людини була включена в математичні правила і є конкретним прикладом падіння людської моралі

«Аушвіц» – один із найбільш жорстоких злочинів у історії людства, став найбільш відомим символом ненависті і найважчим уроком історії.

Це місце, де ненависть до людини була включена в математичні правила і є конкретним прикладом падіння людської моралі. На жаль, «Аушвіц» був лише один із багатьох таборів смерті, в яких проводилися систематичні масові страти. Все робилося для того, аби не лише знищити і принизити людину, але і будь-яку пам’ять про неї.

Відвідування колишнього концтабору складалося з двох етапів. Спочатку годинну лекцію про його історію прочитав директор Державного музею «Аушвіц-Біркенау» Пьотр Цивіньскі. Він ніби підготовив нас до паломництва до цього страшного місця нацистських злочинів, що стало меморіалом пам’яті більше мільйона невинно убієнних людей.

Далі розпочалася сама екскурсія табором. «Аушвіц-I» – двоповерховими казармами із цегли, в частині яких було створено музейну експозицію. Численні фотографії, документи, моделі та карти, наочно показували всю масштабність трагедії, яка відбулася тут. Ми могли усвідомити в яких нестерпних умовах перебували ув’язнені, на руках яких були витатуювані табірні номери, для кращого їх обліку нацистами.

Щоб ще більше принизити ув’язнених, коли одних людей вели до крематоріїв, інших утримували на табірному плацу, де грав оркестр. Одягнені лише в смугасту уніформу і черевики, вони змушені були там знаходитися у будь-яку погоду по декілька годин.

Другим етапом стало відвідування табору «Біркенау». Доступ до нього здійснюється через залізничну колію, котра знаходиться поруч із ним. Для багатьох ув’язнених це була остання зупинка у їхньому житті. Для відвідування тут відкриті лише перші декілька дерев’яних бараків, які за своїм розміром дуже схожі на конюшні.

Табір розташований на величезній площі і не менш масштабною була і трагедія тих, хто потрапив сюди. Масовий геноцид людей нацистською бюрократичною машиною смерті, фізичні і психічні страждання в’язнів просто приголомшують.

В ім’я божевільної нацистської ідеології, чинилися страшні злочини

І від цього ще довго потім довелося відходити. В «Аушвіц-Біркенау» масово продукувалася ненависть, жорстокість і презирство до прав людини. В цьому концтаборі, в ім’я божевільної нацистської ідеології, чинилися страшні злочини, які людство ніколи не в праві забувати.

Відвідання концентраційного табору «Аушвіц-Біркенау» завдає такого потужного емоційного стресу, котрий можна хіба що порівняти з емоційним пресингом після відвідання музею Голокосту «Яд-Вашем» в Єрусалимі. Після якого один з колег-журналістів сказав, що «більше ніколи сюди на піду, адже таке неможливо витримати вдруге» .

Так, вдруге перенести емоційний стрес після огляду трагічної експозиції в Голокосту в «Аушвіц-Біркенау» просто не під силу. А особисті речі (звалені у величезні купи), дитячі іграшки, волосся невинно убієнних, валізи з виписаними великим шрифтом колишніми адресами тих, кого фашисти більше 75 років тому перетворили в крематорії на попіл, ніби ще раз нагадує нам, яким все ж тонким є наліт цивілізованості людства, коли за забаганкою збожеволівшого безмежності влади диктатора можна було утилізовувати людей для потреб рейху.

В Україні має бути створений музей «Злочинів проти людяності Росії в Україні»

Як наголосив директор Державного музею «Аушвіц-Біркенау» Пьотр Цивіньскі: « Сьогодні сімдесят відсотків відвідувачів нашого музею – це молодь. І наш обов’язок перед мільйонами жертв Голокосту, щоб вони знали про ті страшні часи. Подивившись на драму тих, хто стали жертвою у світі злочинців, приходиш до висновку, що вона стала можливою завдяки пасивності тих, хто інертно спостерігав за тим, що зло творилося на їхніх очах. Пам’ять жертв «Аушвіц-Біркенау» та інших подібних, закликає не бути пасивним ніколи, не дивлячись ні на що. Ми повинні відповісти на запитання – чим ця війна повністю відрізнялася від всіх інших європейських конфліктів. Становище цивільного населення під час війни, сімей, людей похилого віку, які перебували поза межами військових дій, але все одно відчули на собі руйнівну політику Третього Рейху – це було щось зовсім нове. Голокост став раніше невідомим нікому аспектом війни. Суть цієї трагедії найбільше видна через призму « Аушвіц-Біркенау».

«Аушвіц-Біркенау» було звільнено радянською армією 27 січня 1945 року. І цей нацистський концтабір звільнили саме війська 1-го Українського фронту, серед яких велика частина бійців були саме українцями.

В світлі нацистських злочинів дуже гостро постає питання про необхідність збору, документування і публічного оприлюднення звірств і злочинів сучасних «нацистів» – путінських військових на українському Донбасі.

Думаю, що в Україні має бути створений музей «Злочинів проти людяності Росії в Україні». В експозиції якого мусять бути документально зафіксовані не тільки всі злодіяння режиму Путіна під час сучасної російсько-української гібридної війни, а й за всі попередні часи окупації Росією території України.

Блог Віктора Каспрука: https://viktorkaspruk.wordpress.com/


Віктор Каспрук


рейтинг: 38
голосование окончено


<<Вернуться в раздел

Добавить комментарий
Ваше имя:  
Редакция категорически не согласна с мнениями журналистов, помещенными на сайте, и морально готова свалить ответственность на кого угодно.
Главный редактор Эммануил Отнюдь
 
 
Использование материалов разрешается только при условии ссылки
(для интернет-изданий - гиперссылки) на Politican.com.ua

© Politikan.com.ua 2008-2020 Разработка: