О Проекте   Игры   Сам себе Политикантроп   Пикейные жилеты   Книги наших авторов     Регистрация | Вход


Чи скористається судова система останнім шансом на оновлення?

 16-01-2020 11:30 

Нині та частина суспільства, яка переймається питаннями реформи національного судочинства, розділилася в своїх думках щодо подальшого реформування галузі. Одна частина, менш чисельна, але досить активна та організована, вважає, що проведена П.Порошенком під себе судова реформа, хоча й мала певні недоліки публічного характеру, але все ж мала позитивний ефект, відбулася загалом законно, тому немає підстав для таких кардинальних змін, які передбачені законом № 1008.

Інша, масовіша, але менш скоординована частина соціуму, не поділяє цю тезу й вимагає якнайшвидшого реального, а не позірного оновлення національної системи судівництва та суттєвої зміни в організації суддівського врядування. При цьому цей фрагмент соціуму наголошує на недостатній радикальності оновлення органів, які здійснюють добір суддів і адміністративний контроль за їхньою діяльністю, вказуючи на необхідність кардинальних кроків для реформування системи.

Я теж був дотичним до дослідження зсередини діяльності найбільш одіозного елементу всієї навколосудової державної структури – Вищої кваліфікаційної комісії суддів - через участь у тих заходах, що нею провадилися, і теж вважаю, що ВККС остаточно і безповоротно втратила довіру суспільства, тож намір держави стосовно її повного оновлення є передбачуваним, логічним і позитивним. ВККС привселюдно «прославилася» разючою некомпетентністю, показним нехтуванням загальносвітовими демократичними цінностями та відвертими корупційними махінаціями під час проведення за останні два з половиною роки конкурсів на посади суддів Верховного Суду.
Достатньо сказати, що комісія взагалі провела конкурси у неповноважному складі, що за правилами спеціального закону тягне неправомірність та скасування відповідної процедури. Як наслідок, наразі авторитет національного судочинства не тільки не зріс, він зменшився до критичної точки, серед «нових» працівників Феміди опинилися переважно ті ж, що і раніше, одіозні фігури, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної кваліфікації. Все це свідчить про системні проблеми у процедурі, які потребують вирішення .

Одним з найбільших зловживань, яких регулярно припускалася Комісія під час проведення добору, було умисне нехтування прямими приписами Закону «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (власне, це два основні нормативні акти, які регулюють діяльність ВККС щодо порядку та методики проведення конкурсу) стосовно відкритості та прозорості вчинюваних дій.

Натомість добір вівся суто в закритому режимі. Про це неодноразово наголошували журналісти, експерти, учасники конкурсів та представники громадських організацій. Зокрема, Вища кваліфікаційна комісія суддів України засекретила значну частину інформації про конкурс, у тому числі, зразки тестових і практичних завдань, самі роботи кандидатів, а також індивідуальні персоніфіковані оцінки, виставлені членами ВККСУ за практичні роботи конкурсантів . Комісія, керуючись отриманими від тодішньої влади індульгенціями, взагалі чихати хотіла навіть на судові рішення, які зобов’язували її надати приховувану нею публічну інформацію , а ті з конкурсантів, хто намагався у подібний спосіб якось збільшити відкритість процедури, відразу ж попадали у список «непрохідних» з відповідними наслідками.
Найбільше публічних нарікань викликала непрозорість встановлення результатів виконання практичних завдань. Попри те, що громадськість неодноразово закликала ВККС опублікувати практичні завдання для кандидатів до Верховного Суду, їхні роботи, а також оцінки членів Комісії за результатами конкурсу , як і вимоги забезпечити прозорість оцінювання практичних завдань були проігноровані Комісією. Поза тим, подібні вимоги щодо опублікування робіт та оцінок були зумовлені не лише приписами Закону про відкритість конкурсу, а й, зокрема, тим, що аналіз результатів демонстрував видимі відхилення від кривої нормального розподілу результатів або, іншими словами, свідчив про високу ймовірність втручання у визначення результатів .

При цьому слід відзначити непослідовність дій самої ВККС у питанні відкриття доступу до текстів практичних завдань, виконаних кандидатами на посаду суддів Верховного Суду. Спочатку самі члени комісії оголошували про такі наміри й не заперечували проти максимальної прозорості, в тому числі і розкриття робіт. Тим більше, що цього вимагала Громадська рада доброчесності. Адже на словах представники ВККС і найвище керівництво держави переконували українське суспільство і міжнародних донорів у тому, що конкурс відбувається чесно та прозоро. Більше того, як зазначив керівник ВККСУ Сергій Козьяков у публікації «Чистилище» Верховного Суду: що вийшло з першого в історії країни конкурсу суддів», яка вийшла на Інтернет-каналі «Новое время» 3 травня 2017 року, «якщо кандидати хочуть, вони можуть взяти у ВККС свої роботи та опублікувати їх самостійно. Поки що лише один незадоволений своєю оцінкою кандидат це зробив, і одразу отримав неприємну критику своєї роботи».
Але надалі ситуація різко змінилася. Роботи не лише не публікувалися, але не видавалися учасникам навіть на їхній законний запит на інформацію. Очевидно, є що приховувати. Побутує інсайдерська інформація, що окремим «своїм» кандидатам, які невдало написали практичні завдання, дали можливість їх переписати. Це пояснює затримку у підведенні підсумків результатів виконання практичних завдань: замість задекларованих у публічно оприлюдненому ВККС графіку проведення конкурсу декількох днів перевірка та оцінювання робіт відбувалися майже півтора місяця. При цьому, подейкують, переписування робіт вказаних домашніх для влади кандидатів відбувалося шляхом простого копіювання робіт переможців. Тож, коли надати доступ суспільству до усіх практичних робіт, воно по-перше, може бути здивованим наявністю текстів-близнюків, а по-друге, - вражене різними оцінками дуже схожих за змістом праць. Спростувати таку міцну переконаність соціуму, яка підривала довіру до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та до держави Україна в цілому, можна було б лише у один єдиний спосіб – надати відкритий доступ до практичних робіт усіх конкурсантів до Верховного Суду. Але Комісія цього не зробила, чим і пришвидшила свій вирок.
Проблема залишилася актуальною і під час наступного етапу конкурсу - кваліфікаційного оцінювання. Так, ВККС засекретила методологію оцінювання окремих рейтингових позицій, оцінки кожного учасника за окремими критеріями. Хоча методологія оцінювання містить детальний розподіл балів, які суддя може отримати за кожним із критеріїв та підкритеріїв оцінювання, ВККС оприлюднює лише фінальний бал, який отримує суддя .
Навіть після закінчення конкурсу до Верховного Суду і оголошення його результатів ВККС не оприлюднювала рішень за наслідками кваліфікаційного оцінювання кандидатів. Ці рішення не надавалися і за запитами на доступ до публічної інформації. Комісія то посилалася на те, що такі рішення є «службовою інформацією», то на те, що доступ до таких рішень забезпечується лише через сайт ВККС і відповідна інформація «готується до розміщення». Водночас, згідно з Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, ВККС мала оцінити кожного кандидата за 10 показниками. І саме ці оцінки закликали оприлюднити фахівці. З боку представників професійного середовища, громадського сектору та міжнародних організацій лунали заклики до ВККС оприлюднити оцінки всіх кандидатів за кожним із показників, за які виставлялися оцінки, оскільки це дає можливість побачити наскільки чесно оцінювалися кандидати , але все це було цинічно проігноровано.
Такий підхід владного органу змусив дослідників питання серйозніше замислитися над глибинними причинами подібного відвертого нехтування законом. Вказані діяння регулятора, звісно, унеможливлюють будь-який зовнішній контроль за відсутністю зловживань на етапі перевірки практичних завдань Але, як виявилося, приховування методології та результатів кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів ВС - то лише надводна частина айсберга.
Як казали класики, існують ще інші лансберги і рабиновичі. Адже між свавіллям та злочином лише невеликий крок: закритість процедури добору, насправді, була не метою, а засобом приховання порушень, які тягнуть кримінальну караність діяння. І саме цього найбільше побоювалися члени комісії – виявлення протиправних злочинний діянь, які були сховані від соціуму під прикриттям непрозорості своїх вчинків. Бо коли окремі надокучливі представники громадськості, яким набридли безглузді та неграмотні відмови Комісії щодо надання публічної інформації про рівень оцінок за окремими показниками рейтингу (наприклад, стосовно оцінок конкретного кандидата за критерієм особистої компетентності, передбаченим Положенням), звернулися з відповідними позовами до суду, виявилося, що ВККС не може надати таку інформацію саме тому, що вона взагалі не проводила оцінювання кандидатів за таким критерієм!!!
При цьому прикметно, що подібний факт встановив саме Верховний Суд, який розглядав спір. Він відмовив позивачеві у витребування від Комісії подібної публічної інформації про рівень його оцінки під час конкурсу за позицією особистої компетенції, мотивуючи це тим, що «чинний закон не визначає підстав або мотивів визначення рівнів прояву фахової діяльності, особистої та соціальної компетентностей під час кваліфікаційного оцінювання», «рейтинг кандидатів на зайняття вакантних посад за окремими критеріями (показниками) Комісією не визначається, а тому неможливо надати інформацію про рівень рейтингової оцінки кандидата на посаду судді за фаховою діяльністю, особистою та соціальною компетентністю», тож Комісія і не здійснювала відповідного оцінювання.
Звісно, такий консенсус між ВККС і ВС не є незвичним та дивним, він вкотре підтверджує несправедливість національної судової системи, коли йдеться про орган, який суди, власне, призначає. Вбачається, що Комісія у такий спосіб реалізує свої непрості відносини функціональної залежності українського правосуддя від неї. Щоправда, вчергове нехтується закон, та то пусте…
Але в цьому випадку Суд, вільно чи невільно підтвердив обвинувальний вердикт органу суддівського врядування: той умисно не проводив оцінювання кандидатів на посаду суддів ВС за встановленими нормативно критеріями, чим вчинив неправомірні дії з добору, і, відтак, добір є незаконним. Більше того, фактично було встановлено, що ВККС не проводила взагалі ніякого належного кваліфікаційного оцінювання, бо просто фізично неможливо якось вивести остаточний результат для кожного учасника, не маючи рейтингових показників по окремим оцінюваним позиціям, наприклад, за особистою та соціальною компетенцією кандидата. Тож, крім того, що позиція Комісії не проводити окреме дослідження рівня учасників по усім конкретним показникам перебуває у протиріччі з чинним законодавством (Положення чітко вказує, що кваліфікаційне оцінювання кандидатів проводиться окремо за кожною з 10 позицій; за кожною з них визначені окремі лише даному критерію притаманні показники відповідності кандидата; за кожним критерієм виставляється своя оцінка в межах визначених нормативно; за законодавчим правилом відбувається сумування вказаних оцінок і отримання у такий спосіб арифметичного значення остаточної суми показників рейтингу кандидатів), але ще і унеможливлює фактичне виведення підсумкового результату конкурсу.
Відтак, виникає логічне запитання: яким чином ВККСУ могла визначити загальну рейтингову оцінку кандидата, якщо вона не здійснювали оцінювання окремих його рейтингових показників, зокрема особистої компетентності? Адже складові остаточного показника (а він не може бути визначений інакше, як сума окремих кваліфікаційних рейтингових оцінок за кількома критеріями) ВККС не відомі. Однак розумної, зрозумілої відповіді на це сакральне питання немає.
Бо без визначення хоча б одного з доданків встановити рівень загальної оцінки конкурсанта фізично неможливо. Це не під силу навіть Лейбніцу чи Ньютону! Взагалі будь-які математичні операції з рейтинговими показниками конкретних кандидатів за окремими кваліфікаційними показниками просто унеможливлюються, враховуючи те, що, як стверджує ВККС, вона не визначала окремо жодних оцінок за окремими критеріями, що передбачені законодавчо.
То схоже, становить протиправну ціль Комісії – унеможливити перевірку законності, відкритості та обґрунтованості результатів кваліфікаційного оцінювання та приховати свої зловживання в процесі проведення конкурсу. При цьому, показово, що непрозора, закрита та неправильна за суттю система оцінки кандидатів не завадила відповідачеві, попри математичні та фізичні закони і здоровий глузд, вивести цифри фінального рейтингового оцінювання всіх кандидатів.
Таким чином, вочевидь, саме працівники ВККС, за великим рахунком призвели до нинішніх близьких до фатальних наслідків з українським правосуддям, хоча насправді ці особи були лише маріонетками в руках сильніших політичних фігур. Тож незаконність проведеного добору, звісно має потягти необхідність уже на легітимних засадах проводити новий конкурс.
А це, в свою чергу, потребує оновленого сучасного та демократичного законодавства. Та й особи, які припустилися грубих та систематичних зловживань під час проведення попередніх конкурсів – члени ВККС, у жодному разі не можуть бути учасниками нової відповідної державної структури. Отже необхідно повністю замінити членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. І подібна ротація виглядатиме у суспільному сприйнятті як правомірне покарання діячів від влади за спаплюження самої ідеї створення справедливого суду. Це особливо важливо, бо нині зазначені персонажі чомусь позиціонують себе як безневинні жертви.
А що ж судді Верховного Суду? На перший погляд, вони виглядають банальними жертвами недолугості, а певніше – зловмисної сваволі команди чиновників від ВККС, керованої паном Філатовим і К. Але, звісно, судді-переможці усвідомлюють грубість порушень закону при здійсненні добору під час проведеного конкурсу. Бо як фахівець кожен мусить, принаймні, знати правило ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за яким має визнаватися незаконним кваліфікаційне оцінювання, яке проведене особами, що не мають належних повноважень це робити (у окремих Касаційних судах де-факто кваліфоцінювання кандидатів проводилися не тільки не у тому складі, який встановлено законодавчо: кваліфікаційної палати, а взагалі особами, котрі жоднісінького відношення до цієї палати не мають). Якщо ж кандидати в судді цього «не помітили», грош їм ціна як юристам.
Тому наразі наш народ, який цілком слушно називає різні незаконні утворення, наприклад, на окупованих територіях, словами з додаванням часток «недо», «псевдо» (від грецького pséudos — брехня), сьогодні має право таким же чином називати і Верховний Суд України. Та чи личить українському правнику мати титул «недосудді», як обраного незаконно працівника правосуддя попередньою корумпованою системою суддівського управління?

На жаль, більшість суддів ВСУ це не хвилює, адже попри певні іміджеві втрати, зокрема, в міжнародному судівництві, статус судді ВСУ надає стабільний високий прибуток та комфорт. І це красномовно підтверджує одноголосність рішення останнього Пленуму ВСУ. При цьому показово, що судді переймаються не так опцією скорочення (тут є можливість навпаки себе проявити, доведи, що ти кращий як фахівець, і будеш на висоті), як проходженням чесного, публічного та неупередженого кваліфікаційного оцінювання.

У цьому процесі, дуже хочеться сподіватися, вкотре вже не пройдуть закулісні домовленості, приховування статків, корупційні оборудки. І то добре, що такі переляки сьогодні володіють певною кількістю суддів. Бо вони розуміють всю незаконність свого обрання суддями Верховного суду. І, навпаки, тим суддям ВСУ, котрі пройшли конкурс чесно, не приховували нічого, мають належний рівень фахової підготовки, немає чого боятися.
З іншого боку, особливих підстав для оптимізму і гарантій, що цього разу судді ВСУ будуть обрані чесно й по закону, теж немає…



Петро Гуйван, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України


рейтинг: 22


<<Вернуться в раздел

Добавить комментарий
Ваше имя:  
Редакция категорически не согласна с мнениями журналистов, помещенными на сайте, и морально готова свалить ответственность на кого угодно.
Главный редактор Эммануил Отнюдь
 
 
Использование материалов разрешается только при условии ссылки
(для интернет-изданий - гиперссылки) на Politican.com.ua

© Politikan.com.ua 2008-2020 Разработка: