О Проекте   Игры   Сам себе Политикантроп   Пикейные жилеты   Книги наших авторов     Регистрация | Вход


Як керівники ПАТ «Полтаваобленерго» обкрадають своїх акціонерів та працівників

 03-10-2017 19:16 


Відкритий лист до Ігоря Коломойського та Геннадія Корбана


Шановні панове, звертаюся до вас як до осіб, які мають безпосереднє відношення до управління активами та менеджментом, а також майнові права у ПАТ «Полтаваобленерго». Відтак, вам повинно бути не байдуже, у який спосіб використовується майно та грошові кошти цього підприємства призначеними вами керівниками. А мова йде про десятки мільйонів гривень, які не надійшли в обленерго тільки від одного підприємства. Про це мені відомо достеменно, бо я тривалий час працював директором з правових питань ПАТ «Полтаваобленерго» і добре володію ситуацією.

Так ось, у 2011 році обленерго виявило заборгованість за спожиту електроенергію Кременчуцького заводу залізобетонних шпал, що знаходиться в Кременчуцькому районі. Це підприємство є досить потужним та енергоємним, споживало на той час електроенергії десь на півмільйона гривень на місяць. А з того часу воно взагалі перестало розраховуватися за електроенергію.

При цьому власником заводу таким собі Сергієм Гамзою (люди кажуть, що то представник кримінальних структур, та й при особистому спілкуванні він того не приховував) була застосована така не дуже хитромудра схема. Він, будучи власником заводу, сам не здійснює господарську та підприємницьку діяльність, а здає його майно в оренду фірмі-одноденці. Саме ця фірма укладає договори постачання енергетичних ресурсів із енергопостачальниками. Отримуючи електроенергію за таким договором, ця фірма нічогісінько за неї не сплачує. Однак відключити її від джерела постачання, як стверджували спеціалісти ПАТ «Полтаваобленерго», не було технічної можливості.

Бо, по-перше, озброєна охорона заводу не допускала представників обленерго до підстанції, яка знаходиться на його території, а по-друге, повністю відключити цю підстанції теж не можна було, бо через неї живиться багато інших споживачів Кременчука. Залишалося лише в судовому порядку стягувати значні суми, що юридична служба ПАТ «Полтаваобленерго» справно робила. Але, програвши в судах значні кошти, орендар майже одразу здійснював ліквідацію, тож виконати рішення судів було неможливо.

Замість ліквідованого суб’єкта господарювання швиденько створювався інший, і вся історія повторювалася. Спершу такі завідомо злочинно організовані дії викликали обурення з боку вищого керівництва ПАТ «Полтаваобленерго». Юридичній службі, службі внутрішньої безпеки було поставлено завдання стягти несплачені кошти, яких на той час уже набігло близько 20 млн. грн. При цьому керівники обленерго вирішили особисто не займатися цими питанням (як мені було сказано, вони не хотіли сваритися з обласним керівництвом правоохоронних органів, вуха яких відверто стирчали із цієї оборудки), тож дали мені карт-бланш згідно із змістом відповідної довіреності.

Отже, на виконання цього завдання мною як очільником юридичної служби обленерго було спрямовано низку заяв, скарг та звернень до правоохоронних органів, державної інспекції Держенергонагляду, територіального представництва НКРЕ тощо з метою забезпечити працівникам ПАТ «Полтаваобленерго» доступ до мереж і підстанцій споживача. На жаль, всі ці вимоги були проігноровані силовими структурами та контролюючими органами в області. Тож я оскаржив їхню бездіяльність до Міністерства палива та енергетики України через Держенергонагляд України.

На виконання розпорядження міністерства була призначена робоча зустріч за участі представників НКРЕ, Держенергонагляду, ПАТ «Полтаваобленерго» та чергового підприємства-орендаря. Відбулася вона десь у середині 2014 року. Цього разу, зважаючи на участь поважних представників державних організацій, нас впустили на територію заводу. Але чомусь замість директора підприємства-орендаря на зустріч прийшов (точніше, зустріч відбувалася у його кабінеті) сам С.Гамза, який за його словами, не має жодного відношення до виробництва, що відбувається на заводі шляхом експлуатації переданого ним в оренду майна. На запитання, де ж директор підприємства-орендаря, він зазначив, що номінальний директор все одно нічого не розуміє в тому, що робить його підприємство, отже можна розглядати всі питання без нього.

Утім, жвава дискусія нічого не дала й завершилася закликом персонажу мультфільму: «Ребята, давайте жить дружно!» Однак під час короткого перебування на заводі вдалося переговорити з деякими робітниками, котрі розповіли, що процеси ліквідації орендарів, які відбуваються щороку, на них особисто жодним чином не позначаються. Адже всі працівники продовжують працювати на тих же робочих місцях. Змінюється лише зіц-голова, але то не проблема, бо він абсолютно не компетентний у процесі виробництва. Всі питання на заводі при всіх орендарях вирішує власник заводу С.І.Гамза.

Юридична служба ПАТ «Полтаваобленерго» і надалі робила все можливе, аби притягти осіб, що злісно ухилялися від сплати грошей за куплену й спожиту електроенергію до кримінальної відповідальності. Річ у тім, що навіть попри ліквідацію підприємства-орендаря, що унеможливлювало отримання стягнутих судом сум, встановлення винності попереднього керівника у крадіжках, дає можливість стягнення саме з нього нанесеної такими діями шкоди. Санкція ст.177-1 Кримінального кодексу України передбачає штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі до трьох років.

Але, як виявилося, порушити кримінальне провадження проти відвертих злодіїв виявилося дуже непростою справою. У Кременчуці особа власника заводу залізобетонних шпал в певних колах є досить відомою. Відтак, окремі правоохоронці просто боялися з ним зв’язуватися. До того ж на той час пан Гамза був депутатом Кременчуцької міськради і почувався досить впевнено. Тож на заяву ПАТ «Полтаваобленерго» про злочин, подану юристами компанії, як і очікувалося, від правоохоронних органів Кременчука надійшла відмова у внесенні її до реєстру досудових розслідувань. «Дах» справді виявився надійним. Тому кримінальну справу вдоїлося порушити тільки через Автозаводський районний суду Кременчука.

Кримінальне провадження №12013180090000248, в межах якого мало здійснюватися розслідування порушення законодавства, було відкрито 14 лютого 2013 року. З моменту відкриття провадження розслідування справи здійснювала старший слідчий СВ Кременчуцького МУ УМВС Вікторія Солоха. Але аж до 18 лютого 2015 року, допоки я здійснював моніторинг за рухом справи (тобто, 734 дні з моменту відкриття кримінального провадження) жодних слідчих дій В.Солоха не вчинила. Я особисто щомісяця направляв на її адресу запити та скарги на бездіяльність. Пані Солоха спочатку відповіла, що вона нічого не може вдіяти зі злодіями, бо їхнє підприємство вже ліквідоване. На це в наступному листі я їй зазначив, що відсутність господарських чи цивільних взаємин між сторонами кримінального провадження - потерпілим та злочинцем - не усуває відповідальність останнього та вимагав накласти арешт на готову продукцію, що належить колишньому орендареві – залізобетонні вироби. Але слідча на це ніяк не відреагувала й узагалі припинила відповідати на численні заяви ПАТ «Полтаваобленерго».

До речі, нахабна крадіжка електричної енергії ПАТ «Полтаваобленерго» й зараз триває через потурання правоохоронних органів грабіжникам. З кожним днем зростає розмір збитків, завданих обленерго: розмір боргу зріс до 100 млн. грн. Отже, з огляду на ознаки корупції я оскаржив дії слідчої В.Солохи до УСБУ в Полтавській області.

Через певний час на адресу ПАТ «Полтаваобленерго» надійшла відповідь від прокуратури Полтавської області на заяву про корупційні діяння, яка була туди перенаправлена СБУ (вих. від 12.01.2015 року № 17-2401-14 ). Із змісту листа було видно, що будь-якої перевірки по викладених у листі фактах не проводилося. Зокрема, в листі було перекручено зміст мого звернення і зазначено, що: «згідно змісту скарги вбачається, що в ній фактично викладена ваша незгода із бездіяльністю слідчого СВ Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області Солохи В.В.» Насправді, в заяві не йшлося про незгоду з бездіяльністю вказаної особи, а про ймовірність корупційних діянь, а також прохання здійснити перевірку.

Таким чином, моя заява про корупцію всупереч закону була направлена органу, який не компетентний вирішувати ці питання. За традицією українських правоохоронних органів реакція на заяви громадян звелася до абсурду. І це попри численні заяви керівників Генеральної прокуратури та Служби безпеки України про кардинальну зміну підходів у роботі відомств. Однак усе залишається по-старому.

Тож довелося оскаржити протизаконні дії (бездіяльність) працівників УСБУ в Полтавській області до Голови СБУ України В.О.Наливайченка (вих. від 16.12.2014 р. № 01-11/15257). Та мою заяву знову переслали до прокуратури Полтавської області. Отже, коло замкнулося: крадіжка продовжувалася, а корупціонери, котрі кришували злодіїв, залишилися непокараними.

Але я з такою ситуацією не змирився і в січні 2015 року направив скаргу на неправомірні дії державних службовців до РНБО. Цей орган очолює Президент, його членами є вищі посадові особи держави, які мусять бути зацікавленими у забезпеченні стабільності енергетичної системи України.

Після мого звернення до РНБО питання зрушило з мертвої точки. На початку лютого 2015 року мене запросив до себе голова правління ПАТ «Полтаваобленерго» Є.Ю.Засіменко й радісно повідомив, що у нього зараз був сам С.І.Гамза, який пообіцяв розрахуватися за всі борги за багато років: через тиждень привезе 7 млн. гривень (!) готівкою, а решту боргу погасить шляхом передання ПАТ «Полтаваобленерго» підстанції, що знаходиться на території його заводу.

Здалося б, «хепі енд» - щасливий кінець історії. Та буквально через 10 днів почалися якісь дивні метаморфози. Керівництво обленерго чомусь взагалі припинило будь-які розмови про борг заводу залізобетонних шпал. А коли я кілька разів запитував, чи виконав обіцянку С.Гамза, мову переводили на ніше, а мене попросили більше не вчиняти дій щодо стягнення заборгованості заводу.

За інсайдерською інформацією, пан Гамза таки приїздив у обумовлений час до керівників обленерго, але грошей від цього візиту на рахунку компанії не побільшало, а підстанція заводу продовжує залишатися у його власності. Тут не треба бути особливо проникливим, щоб припустити, що суми, які буцімто привіз власник заводу як сплату за борг, осіли в кишенях керівництва ПАТ «Полтаваобленерго», а навзаєм компанія фактично списала борг.

Далі - більше. Якраз на той час обленерго виграло у Господарському суді Полтавської області позов про стягнення боргу у останнього «орендаря». Та незабаром мене викликали голова правління та фінансовий директор і почали вимагати, щоб при розгляді апеляційної скарги, поданої відповідачем до Харківського апеляційного господарського суду, юристи товариства відмовилися від позовних вимог і підтримали апеляційну скаргу опонента. При цьому обґрунтування цієї «ідеї» були відверто незграбними. Тому я категорично відмовився виконувати таку вимогу, зазначивши, що подібні дії не є в інтересах компанії.

Очільники обленерго тоді залишилися дуже незадоволеними, а через якийсь час моя заступниця повідомила, що їй під загрозою звільнення наказали відмовитися від позову про стягнення 73 млн. грн., який вже задоволений місцевим судом, і підтримати апеляцію. Зрештою, окільки «Полтаваобленерго» в апеляційній інстанції не підтримало своїх вимог, рішення на його користь було скасоване.

Але найцікавіше – зараз. Як відомо, описувані події відбувалися на початку 2015 року. Учасники оборудки, напевно, домовилися, що і надалі взаємодія сторін у напрацьованому руслі носитиме «конструктивний та взаємовигідний характер». Тож, щоб забезпечити безперешкодний бартер: крадіжка енергії взамін на відкати, директора з правової роботи (тобто, мене) під надуманими приводами спочатку позбавили довіреності, а потім взагалі звільнили з роботи, питання про борги ЗЗШ закрили, працівники юридичної служби отримали розпорядження не вчиняти якихось дій щодо реального стягнення заборгованості, а обмежитися імітуванням активності, призначеної насамперед для акціонерів.

З часу описуваних подій минуло вже два з половиною роки. За сталого споживання заводом залізобетонних шпал електричної енергії він мав сплачувати понад 6 млн. грн. у рік (насправді, він нічого не сплачував, все це обліковувалося як борг, а в результаті борг «танув» за описаною вище схемою). Але то за цінами 2014 року.

Наразі вартість електроенергії зросла. Тож легко можна підрахувати ціну викраденого товару, втрати підприємства та його власників. Наразі ПАТ «Полтаваобленерго» будує окрему підстанцію, аби обійти проблемний завод із електропостачанням, переключивши на неї постачання інших споживачів. Останнє потребує окремої розмови.

Давши ще у 2015 році гарантії власнику заводу, що його не чіпатимуть, керівники «Полтаваобленерго» все ж у якийсь спосіб мусили пояснювати акціонерам, як вони долають негативну ситуацію.

Тому й постало питання про будівництво нової підстанції. Звісно, введення її в експлуатацію не цікаве ні С.Гамзі, на правлінню обленерго, адже прикриється годівничка, та ще й така хлібна! Та мабуть, не скоро прикриється. Бо підстанція ще довго здаватиметься в експлуатацію, а потім може виявитися ненадійною тощо. Хіба мало винахідницького потенціалу у менеджерів обленерго? Чергові схеми завжди можна придумати, було б бажання! А для простих працівників обленерго лише і залишається, що дивуватися, куди поділися зароблені товариством кошти за багаторічну реалізацію товару одному із споживачів, і навіщо значну, але в рази меншу від цього боргу суму наразі потратили на будівництво нової підстанції?

Власне, ці питання Коломойський і Корбан повинні задати Є.Засіменку «со товарищи». Зокрема, їх має цікавити, чому керівництво ПАТ «Полтаваобленерго» відмовилося від стягнутих вже судом 73 млн. грн.; чому припинилися реальні юридичні дії щодо стягнення нового боргу зі споживача; чому (цікаво, за чиєю заявою або погодженням) було закрите кримінальне провадження №12013180090000248 і чому таке закриття не було оскаржене. І таких «чому» дуже багато.

Тож, звертаюся до Вас, Ігоре Валерійовичу та Генадію Олеговичу, з пропозицією: проведіть власне розслідування. До речі, цікаво дізнатися, які заходи реагування вчинила РНБО за моїм зверненням до неї у 2015 році. Такі заходи, безумовно, були здійснені, це відчувається. Та позаяк я був звільнений, то не зміг ознайомитися із змістом відповіді, бо вона адресувалася ПАТ «Полтаваобленерго».





Петро Гуйван, заслужений юрист України


рейтинг: 32
голосование окончено


<<Вернуться в раздел

Добавить комментарий
Ваше имя:  
Редакция категорически не согласна с мнениями журналистов, помещенными на сайте, и морально готова свалить ответственность на кого угодно.
Главный редактор Эммануил Отнюдь
 
 
Использование материалов разрешается только при условии ссылки
(для интернет-изданий - гиперссылки) на Politican.com.ua

© Politikan.com.ua 2008-2017 Разработка: