О Проекте   Игры   Сам себе Политикантроп   Пикейные жилеты   Книги наших авторов     Регистрация | Вход


Лукашенко грає в придуману ним гру

 17-11-2008 14:11 

Парламентські вибори у Білорусі привели до справді вражаючих результатів – жодного опозиціонера до режиму Олександра Лукашенка в парламенті так і не опинилося. Власне, подібний ганебний результат знову викликав спори у лавах білоруської опозиції, котрий правда і не затухав під час всієї парламентської кампанії, потрібно було бойкотувати подібні «вибори» чи все ж брати у них участь.<cut>

Але постає питання -  чи взагалі і попередні вибори були легітимними? Адже останній демократично вибраний парламент був розігнаний Лукашенком після державного перевороту 1996 року, і від того часу жоден критично налаштований до президента Лукашенка кандидат у депутати не був допущений до парламенту. І за визначенням світової демократичної спільноти, жодні вибори, котрі було проведено у Білорусі після 1995 року, не були легітимними і не відображали реальну думку громадян Білорусі.

Методи режиму Лукашенка відомі. Неугодних властям кандидатів в депутати звільняють з роботи, на них чиниться великий тиск з боку КДБ, щоб змусити їх відмовитися від боротьби. Опозиція практично не представлена в дільничних виборчих комісіях, суспільство не може стежити за справедливістю під час підрахунку голосів. Проти опозиції продовжується нещадна пропагандистська кампанія по державному телебаченні. Проте, все-таки певні зміни у поведінці білоруського диктатора все ж прослідковується. Адже цього року режим Лукашенко, позбувшись значної частини економічної підтримки з боку Росії і слідуючи геополітичній кон'юнктурі, намагається налагодити відносини із Заходом. Навіть, заради позірного створення ілюзії  демократії, режим звільнив трьох відомих політичних в’язнів.

Повертаючись до питання бойкоту парламентських вибрів у Білорусі, можна сказати, що, як вважають білоруські експерти, якби демократичні сили організували бойкот виборів-2008, то це б лише посилило позиції Лукашенка на Заході. Тому що добровільне зняття опозиції з передвиборчої гонки значно полегшили б задачу легітимізації цього самого парламенту для Олександра Лукашенка. Тоді Лукашенко сказав би всім західним дипломатам, чесно дивлячись в очі і притиснувши руку до серця (як він це вміє робити), що якщо б не бойкот, то у парламенті було б аж ніяк не менше 30% опозиції. А так вибачайте, вони ж самі вибори проігнорували.

У дійсності ж, відсутність опозиції серед парламентаріїв – це не найгірший для неї варіант. У певному сенсі це навіть добре – перед початком цієї шахової партії здавалося, що буде якийсь рух: вгору або вниз, або в боки. На щастя, Лукашенко робить свою політику, як уміє. Він поки ще не навчився домагатися «елегантних перемог», але зате добре навчився організовувати «стабільність». Тому все залишилося, як і було, й нічого особливо не змінилося. Кожна зі сторін залишилася при своїх аргументах і переконаності у своїй правоті.

Адже пропусти режим Лукашенка дюжину чи дві опозиціонерів до парламенту, то б вони звичайно не були спроможні там щось змінити, але б дуже спростили контакти Лукашенка і Заходу, а по-друге, виявилися б що вони самі зайшли у глухий кут, та мали доводити всім іншим опозиційним силам у Білорусі, що вони  не продалися владі.

Іще в більший глухий кут опозицію загнав би бойкот виборів. Тому що бойкот працював би на розкол Об'єднаних демократичних сил: кожен із кандидатів ОДС в глибині душі б вірив, що ось саме йому-то як раз пощастило б, якщо б він не знявся, а от з-за лідерів ОДС він - не в парламенті . Тобто всередині опозиції створилася б ситуація, коли «верхи не можуть, низи не хочуть».  Що буває за такої  ситуації, ми всі прекрасно знаємо. Крім цього, бойкот спрацював би на зміцнення стереотипу, що вища інстанція - це Захід, до якого білоруська опозиція бойкотом і збиралися апелювати.

Проте найбільш важливе питання після закінчення подібних «виборів» - чому білоруське суспільство дозволило їх фальсифікувати, чи немає, у такому разі,  і його провини?  Хіба опозиція не пояснювала людям, чому важливо - не дати фальсифікувати вибори? Але не виявилася спроможною захистити подані за неї голоси виборців від фальсифікації.

Очевидно, що сьогодні опозиція має запропонувати білоруському народу нову політичну парадигму, аби достукатися до сердець виборців. Оскільки в умовах жорсткого реагування системи на будь-яку соціальну та політичну активність їй необхідна додаткова мотивація населення для участі в політичних процесах - з більш широким радіусом дії. На практиці це означає, що опозиції потрібне емоційне залучення кожної конкретної людини до процесу  демократизації, її  особиста зацікавленість у змінах в країні. Розмови про якісь  абстрактні ідеї - це занадто високо. Цей поворот ідейно-ціннісної парадигми вимагає корінної ломки, відмови від звичних стереотипів поведінки та мислення. Очевидно, що якщо білоруська опозиція не знайде способу вийти поза межі віртуального світу білоруської матриці, вибудованої Лукашенком під свої політичні потреби, то вона й надалі буде програвати. Адже Лукашенко грає в придуману ним гру, де існують лише його правила, і у цій грі він нікому програвати не збирається.


Назар Медовар


рейтинг: 32
голосование окончено


<<Вернуться в раздел

Добавить комментарий
Ваше имя:  
Редакция категорически не согласна с мнениями журналистов, помещенными на сайте, и морально готова свалить ответственность на кого угодно.
Главный редактор Эммануил Отнюдь
 
 
Использование материалов разрешается только при условии ссылки
(для интернет-изданий - гиперссылки) на Politican.com.ua

© Politikan.com.ua 2008-2018 Разработка: