На нас чекає рокіровка "Ющенко-Янукович"?

"Суть моїх розмов з Януковичем останні три-чотири рази полягала у наступному. Я беру трубку і кажу: "Вікторе Федоровичу, у вас є один спосіб прийти до української влади – це легітимний спосіб. Коли вам пропонують такі подарунки, як безкоштовне президентство – це не просто політичне приниження, це означає, що ви стоїте на засадах нелегітимного обрання президента", - заявив днями на прес-конференції Віктор Ющенко. Можна було б тільки аплодувати такій принциповості глави держави, якби не вмотивована підозра, що за цими красивими словами ховається не зовсім гарний і демократичний зміст.

Подивимося на ситуацію з невдалою конституційною змовою БЮТ і ПР та на відмову Віктора Януковича від гарантованого обрання його президентом у парламенті не з позиції загальних принципів демократії, як це вже зробило чимало журналістів, а під кутом зору інтересів Віктора Ющенка та його оточення.

2009 виглядає останнім роком перебування при владі Президента України Віктора Ющенка. Він виявився останнім за своїм рівнем у трійці невдалих керманичів України за часи її незалежності. Віктор Ющенко став президентом надій, що не збулися, і, можливо, найбільшим суспільним розчаруванням за останні два десятиліття. Він задекларував себе на початку своєї президентської кар’єри найбільш моральним і відповідальним Президентом із усіх трьох, але хто він є насправді, стало остаточно зрозуміло, коли пограбування України, що досягло свого апогею за колишнього президента Леоніда Кучми, не лише не припинилося чи хоча б зменшилося, а й і набуло ще цинічніших форм і обсягів.

Президенту Віктору Ющенку чомусь незрозуміло, чого ж це хочуть від нього люди, коли їх продовжує далі грабувати вже не колишній антидемократичний і аморальний за всією своєю суттю режим Леоніда Кучми, а свої нібито демократичні, нібито національні і нібито цілком патріотичні політичні сили. Думаю, що майбутні українські історики, котрі будуть прискіпливо досліджувати епоху «Української Руїни-2», жахатимуться цинічності сучасної нам української влади, котра розміняла майбутнє сильної, заможної і процвітаючої держави Україна на сумнівні мільярди для своїх родин. Всі ці роки українська влада дуже була схожа на запійного алкоголіка, котрий з’явився у заможній родині, який роками виносив і продавав за безцінь з дому все, що попадало йому під руку, аби лишень задовольнити своє нестримне бажання отримати задоволення від прийняття чергової дози сильнодіючого напою.

Очевидно, що такий алкоголік зовсім не вважає сім’ю, у якій живе, своєю родиною. Але постає питання – чи вважали Україну своєю батьківщиною ті еліти, котрі поставили її розграбування на конвеєр і за останні 20 років, за різними підрахунками, вивезли незаконно із її території від 500 мільярдів до трильйона доларів? Майдан-2004 піднявся проти постійної практики розграбування України. Віктор Ющенко серед усіх інших обіцянок, обіцяв це припинити, але – як завжди – нічого для цього так і не зробив, крім виголошення гучних спічів.

Сьогодні перед Президентом Віктором Ющенком постає нагальна проблема, про яку йому не дуже хотілося думати і згадувати в 2005, 2006, 2007 і в 2008 роках. Вона конкретно полягає у тому, хто йому після закінчення терміну президентства надасть реальну індульгенцію недоторканості, на кшталт тієї, яку він власноруч, як про це широко писалося ще наприкінці 2004 року, видав колишньому президенту України Леоніду Даниловичу Кучмі? Причому всупереч і наперекір волі і сподіванням тих, хто підніс Ющенка на вершину піраміди влади під час історичної Помаранчевої революції...

І тут вимальовується дуже неприємна для українців ситуація, котра за своїм драматизмом нагадує рішення колишнього президента Російської Федерації Бориса Єльцина передати керівництво Росією вподобаному ним кагебісту Володимиру Путіну. То чи не може трапитися так, що і в Україні в 2009 чи 2010 роках Віктор Ющенко, задля отримання надійної, а головне гарантованої власної і свого найближчого оточення недоторканності, теж наважиться на такий крок? Будучи при цьому готовим передати кермо Україною, котре вислизає із його рук, ледь не будь-кому (крім, звичайно, Юлії Тимошенко – тут діють ірраціональні мотиви). Й у цьому сенсі, на мою думку, рейтинг Ющенка біля 2% нічого ще не означає, адже у його руках залишається такий резерв, як адміністративний ресурс, котрий може бути активно задіяний за допомогою оновленого президентського секретаріату і тіньових експертних центрів.

Власне, таке припущення не буде виглядати зовсім абсурдним чи алогічним, якщо пригадати, що визнаний свого часу лідер російських демократичних сил Борис Єльцин, який заліз на танк і пафосно виступав перед росіянами із закликом чинити спротив незаконним діям узурпаторів влади із ГКЧП у серпні 1991 року, передав владу в Росії ставленику КГБ. Але це ж все-таки трапилося. Й саме через те, що на той час лише Володимир Путін міг надати тверді гарантії недоторканості президенту Російської Федерації Борису Єльцину та його «політичній сім’ї» - цього Путін неухильно дотримувався всі наступні роки після перебирання влади з рук в руки від першого президента Росії.

А чи не може трапитися так, що оточення Президента України Віктора Ющенка вирішило скористатися спробою "новітнього ГКЧП" і продублювати російський варіант передачі влади десятирічної давнини в нинішній час? І як би це не звучало парадоксально, передати президентство до рук Віктора Януковича (як головного конкурента Юлії Тимошенко) в обмін на гарантію недоторканності? Адже сценарій "Ющенко-2" практично гарантовано провалився, чому б не задіяти інший варіант – але, враховуючи вік та амбіції Віктора Андрійовича (на відміну від Бориса Миколайовича), із залишенням його на політичній арені?

Тут необхідно звернути увагу на той факт, що попри усі позірні ідеологічні і політичні розбіжності Віктора Ющенка з «донецькими», в дійсності вони є куди ближчими для нього, ніж колишні соратники по Майдану-2004 із БЮТу. І контакти Віктора Андрійовича з «донецькими» завжди приносили реальні дивіденди для обох сторін.

У такому разі недавній закид Ющенка про двопалатний парламент та довічне сенаторське крісло для колишніх президентів виглядає як вправно запущена опонентам політична «обманка». А справжньою його ціллю є створення коаліції з Партією Регіонів після дострокових президентських і майже одразу після них парламентських виборів та отримання, скажімо, в подяку від «донецьких» крісла прем’єр-міністра на наступних 5 років. З тим, щоб мати в запасі те саме довічне сенаторство разом із Кравчуком та Кучмою. На тандем Віктор Янукович – президент, Віктор Ющенко – прем’єр «донецькі» цілком можуть погодитися – з більшою, до речі, охотою, ніж на тандем Янукович-Тимошенко. Якщо за даних обставин Янукович, і ті хто стоять за ним, гарантуватимуть Віктору Ющенку індульгенцію, то подібну політичну рокіровку зовсім не можна виключати, особливо після останніх подій, після таємних візитів лідера ПР до секретаріату президента та його розриву з Юлія. Тимошенко.

Адже в цьому контексті для Ющенка важливе не лише те, аби отримати гарантію недоторканності, а й і гарантію того, що Юлія Тимошенко не матиме можливості «прорватися» до президентської посади. А якщо вона не зможе зробити це цього разу, то її шанси через п’ять років на президентство стають просто ефемерними. Це добре розуміють усі учасники змагань, хто на політичному корті розігрує призи під назвою "влада". І якщо Віктор Ющенко дійсно вирішив піти на подібний крок, то це, звичайно, ще більше перекреслить його минулі заслуги, як одного із лідерів Помаранчевої революції. Проте, хіба Віктору Ющенку звикати до цього? Адже уся його діяльність на посту Президента України не була чимось іншим, ніж постійним запереченням усіх його попередніх значних заслуг, хіба не так?

Проте, в цьому сенсі, звичайно, не менш важливим є те, як би сприйняв український політичний істеблішмент подібну політичну рокіровку. Але чудово знаючи усю цинічність і жадібність до грошей української політичної «еліти», цілком можливо зробити припущення, що головним чинником їхньої згоди може стати саме фінансовий. То що ж? Чи такою вже й абсурдною може виглядати сьогодні заміна на початку наступного року Віктора Ющенка на Віктора Януковича за підтримки самого Ющенка і його потужного адмінресурсу? Адже в українському політичному театрі абсурду найбільш реалістичним може стати саме той варіант, який на перший погляд може виглядати найбільш алогічним і якого ніхто сьогодні не може й чекати від Президента України Віктора Ющенка.

Комментарии

	ЭлектораЛ	2009-06-17 19:59:14
	Сам то избрался нелигитимно - и ничего, не поморщился даже. А ха Хама так переживает, так переживает!   0   |   6
	Изя Кацман	2009-06-17 20:10:03
	Статья толковая и очень логичная. Шкодливый Пчеловод, или "кот Леопольд", как называл его нынешний соратник, сделает все, чтобы "застолбить" ситуацию, сохранить награбленное и избежать ответственности. А что можем сделать мы? Единственная альтернатива: Тимошенко - Президент?   0   |   0
	Антониус Кроули	2009-06-17 20:27:56
	Тимошенко - не выход, она еще худше этих двух, поскольку умнее и толковее, только ей невезет.. Лутший выход, на мой взгляд, - Яценюк. Во-первых: сильно ослабит и подорвет политическое влияние Ющенка, во-вторых: не даст Юле стать президентом, а этим сорвет ее пароноидальные планы узурпации власти (второго СССР нам не надо), в третьих: избрание Яценюка покажет народу, что изменить нынешнюю политическую обстановку можно, Триумвират "Тимошенко+Янукович+Ющенко" очень хрупкий... Тем более глоток свежего воздуха нашей политике нам не поимешает...   0   |   0
	Изя Кацман	2009-06-17 23:12:00
	То, что толковее и умнее обоих, вместе взятых, согласен. Вопрос в том - к чему стремиться. Стремление к власти не есть пагубным, просто, как факт. Де Голль во Франции и Черчиль в Британии стремились к власти еще и не так. Но сделали для своих стран и народов очень много положительного. Просто их колоссальные амбиции и гордыня были направлены на то, чтобы войти в историю (не путать с - вляпаться :)). Для меня вопрос - куда направлены амбиции Тимошенко? Если потешить гордыню тем, чтобы что-то сделать для страны (не ищите альтруизм - чисто из эгоистических побуждений!!!), тогда нам "всем" повезло. Цели лидера и народа совпадают, хотя мотивы и разные. Так бывает довольно часто и история знает кучу правителей, которые, решая СВОИ задачи, делали очень много для своих стран. Рузвельт, кстати, вспомнился. А ежели все стремления ЮВТ - просто "бабок наколотить" - тогда грустно. Яценюк меня не впечатляет по ряду причин: 1. Флюгер. Такие никогда и ничего толкового не делали. Постоянно будет "под кем то". 2. Не способен на поступок. Он ведь не новичок в высших эшелонах власти, как хочет показать. Должности перечислять не буду - сами знаете. Я задаю себе вопрос - а что существенного он сделал находясь на таких должностях. Увы, значимого ответа не вижу. Мне, как я уже писал, за время "спикериады" он запомнился двумя эпизодами : "у ребенка отобрали игрушку - карточку" и "мальчику показали пальчик и он нажаловался папочке". И вечно заблокированная трибуна, нерабочий парламент и растерянный, что-то блеющий спикер. Извините - ничего личного. Запомнил - как запомнил. Результат работы парламента в это время - приближающийся к нулю. На других должностях - тот же результат. Такой президент был бы хорош для устоявшейся страны (Австрия, Германия)в спокойное время, когда главное - не делать резких движений. 3. Свежим воздухом он не является (см. выше) - все тот же затхлый дух Ющевого окружения. 4. Впечатление - ухудшенный клон Ющенко. Более интеллектуальный, но, гораздо менее харизматичный. В такой, далекой от демократии стране, как наша, будет очень зависимым. Понять бы - от кого и чего они хотят. 5. Узурпация власти, сама по себе, не является ни злом, ни благом. Вопрос - на что направлена эта власть. По этому поводу я уже ироизировал, что если единственный критерий выбора - чтобы власть не узурпировал, то выбирать надо больного синдромом Дауна. Они по своей природе очень спокойные, покладистые и незлобливые. С постоянно рассеянным вниманием, что узурпации власти отнюдь не способствует. 6. Что еще "напрягает" в Яценюке - кто-то уж очень сильно его прет, и я не понимаю кто, и какие у них цели. Если, опять же, "нарубить бабла", получим того же Ющенка, только в профиль. Я почти ничего не знаю о Тигипко и Гриценко. Тигипко - успешный бизнесмен из комсомольцев, грамотный (по отзывам) управленец и производит впечатление умного человека. Вроде - не замешан в громких коррупционных скандалах. Может это свежий воздух?   0   |   0
	Антониус Кроули	2009-06-18 10:02:04
	К сожалению, про них мне ничего не известно, потому на ваш вопрос ответить не могу. А в отношении Тимошенко - вот именно, что если.... Тем более, что все факты для меня свидетильствуют, как раз о том, что какие бы не были у нее намериния, нам при ее власти непздоровиться.... Так что надо искать свежий воздух... А помочь его найти могут только специалисты...   0   |   0
	Абдулла	2009-06-18 13:42:41
	И шо нам всем теперь делать? Вот в чем вопрос...   0   |   0
	rodion	2009-06-18 15:45:31
	Свежая кровь - или Тигипко, или Гриценко. Только, вот, реальных шансов ни у того, ни у другого, похоже, нет. Вопрос Абдулла уже задал...   0   |   0

Добавить комментарий

Ваше имя:
код: